Повернення у дитинство: гойдалки на картинах
Гойдалки — це дитяче відчуття легкості, коли летиш назустріч вітру, що грає з твоїм волоссям. Це скрипіння незмащеного заліза, яке відгукується луною і розганяє голубів у дворі. Це тісне гойдання удвох. Це світ, який перевернувся з ніг на голову, бо робиш небезпечне «сонечко» у повороті на 360.
І навіть коли ми стаємо дорослими, нас тягне на дитячі майданчики. Ми сідаємо на улюблену гойдалку й повертаємось у дитинство, де всі проблеми дорослого життя здавалися незначними. Наші серйозні думки нарешті розгойдуються та стають мріями.
А ще ми ніколи не забудемо тієї гойдалки, яку змайстрував для нас тато чи дідусь — хай навіть це проста дерев’яна дощечка та тоненьких канатах. Так, ми давно вже виросли, на нашій дитячій гойдалці злізла фарба…Але атракціон у батьківському дворі не пустує, а стає другом для наших дітей та онуків. Саме про цю ностальгію за дитинством — картина Андрія Коноваленка «У батьків». Простий побутовий сюжет — і «крилаті гойдалки» знову летять у царство мрій.
Можливо, Вам також будуть цікаві наступні роботи на Molbert:
