Роберт Станкевич 
Чого бояться алкоголіки: страхи, що тримають у полоні залежності
Алкогольна залежність ховає за серпанком хмелю цілий всесвіт страхів. Найчастіше залежні панічно уникають не самої чарки, а того,…
Олександра Ніколаєнко діти: син Річард і донька Малена
У Олександри Ніколаєнко двоє дітей від шлюбу з американським мільярдером Філом Раффіном — син Річард Вільям Раффін, який…
Як викликати Чарлі Чарлі: детальна інструкція та вся правда
Аркуш паперу, два звичайні олівці й кілька слів — ось і весь реквізит для однієї з найгучніших інтернет-розваг…
У дитини температура 38 без симптомів: що робити
Термометр показує рівно 38, а малюк бігає кімнатою, вимагає мультики й тягнеться до яблука. Жодного нежитю, кашлю чи…
Чим пригостити колег на день народження: ідеї, які зближують команду
Аромат свіжоспеченого пирога з вишнями розлітається коридорами офісу, і навіть найзапекліші вороги дедлайнів відриваються від моніторів. Саме так…
Руслана на Євробаченні: як «Дикі танці» принесли Україні першу перемогу
У травні 2004 року в Стамбулі українська співачка Руслана Лижичко з піснею «Wild Dances» набрала 280 балів і…
Марина Кудерчук — екс-голова Державного агентства України з питань кіно, жінка з непростим кар’єрним шляхом від податкової служби та екології до керівництва однією з ключових культурних інституцій країни. Її історія — це приклад стрімкого адміністративного злету, що завершився гучною відставкою на тлі конфліктів із кіноспільнотою. Народилася вона 31 березня 1980 року в селищі Михайлівка Михайлівського району Запорізької області. За чотири з половиною роки на посаді (з лютого 2020-го по липень 2024-го) Кудерчук встигла запустити електронні сервіси, але головним чином запам’яталася спробою реорганізації Довженко-Центру та втратою довіри творчої спільноти.
Її призначення саме на чолі Держкіно стало несподіванкою для багатьох. До того Кудерчук не мала профільного кінематографічного досвіду…
Пархомівський музей у селі на Харківщині зберігає одну з найдивовижніших колекцій України — від ікон XV століття й офортів Рембрандта до «Супрематизму 65» Казимира Малевича та робіт Пабло Пікассо. Це не просто сільська галерея. Це живий доказ того, як пристрасть одного вчителя й наполегливість кількох поколінь школярів змогли зібрати скарби, які зазвичай бачать лише в столицях.
Історія, народжена в шкільному гуртку У 1955 році вчитель історії Пархомівської середньої школи Панас Федорович Луньов вирішив, що…
alyona alyona «Не втратимо зв’язок»: пісня, що зберігає тепло навіть коли гасне світло
Перші такти одразу беруть за душу. Голос alyona alyona звучить м’яко, майже пошепки, а слова про димок над…
Олена Гончарук — це ім’я, яке вже кілька років асоціюється з тихою, але наполегливою боротьбою за українську кінематографічну пам’ять. Вона не просто керувала однією з ключових культурних інституцій країни — вона стала символом того, як можна відстоювати спадщину навіть тоді, коли на неї чатують і зовнішні загрози, і внутрішні бюрократичні механізми. Її шлях від культуролога до лідерки, яка двічі перемагала у відкритих конкурсах на посаду генеральної директорки Довженко-Центру, а потім ще й захищала інституцію від спроб реорганізації, — це історія про стійкість, професійність і глибоке розуміння ролі кіноархіву в національній ідентичності.
У 2016 році Олена приєдналася до команди Національного центру Олександра Довженка. Тоді вона ще не уявляла, наскільки драматичними…