Опис від автора:
На написання цієї картини мене надихнула колись закрита і одна з найбільш невідомих країн Азії - М'янма (Бірма). У грудні 2019 роки я вирушила в подорож до цієї країни. Я не хотіла бути лише туристом фотокамерою, який роздивляється пам'ятки архітектури. Я хотіла зрозуміти та відчути її. Я пересувалася на поїздах і автобусах разом із місцевими жителями. На моєму шляху зустрілося дуже багато усміхнених і доброзичливих людей, які стали моїми друзями. Моє серце зворушило те, що, не дивлячись на всі біди, які траплялися з цими людьми, вони продовжують посміхатися до цього світу і намагаються бути щасливими.
Жителі Південно-Східної Азії часто віддають дітей на виховання у храми. Діти не обов'язково стають ченцями. Кілька років, проведених в монастирі дають цим дітям освіту, їжу і дах над головою. В обов'язки дітей входить допомога монахам в зборі пожертвувань для їх монастиря. Дуже часто ми можемо бачити групки хлопчаків-ченців, які діловито крокують по місту або йдуть по дорогах з глечиками для подаяння. Але як утримати хлопчаків від пригод? Як тільки вони залишаються без нагляду старших, вони стають звичайними дітьми. Вони щиро радіють оточуючого їх світу. Знаходять в ньому свої маленькі таємниці. Вони дружать і сваряться, миряться і грають. Намагаються зрозуміти, як влаштований цей світ. Вони бачать красу світу чистими дитячими очима і вірять в диво. Та через декілька років, вони увійдуть у світ дорослих, сильними та світлими людьми.