Опис від автора:
Ця картина була написана у часи моєї зневіри у себе, але справжній сенс вона знайшла дещо згодом…
Ми можемо бути зовсім не схожими один до одного. Ми можемо любити зовсім різні речі та різну їжу. Ми можемо не погоджуватися один з одним. Але друзів не обирають, обирають речі. Друзі – це подарунки долі. Адже знайти співзвуччя у комусь іншому – це справжнє диво.
Але знаєте, ми часто помилково ввжаємо, що справжній друг пізнається в біді. Та допомогти нужденному набагато легше, ніж залишитись щирим та безкорисливим тоді, коли у друга справжній взлет, а не стрімке падіння. Хіба ми не допомагаємо нужденним, навіть, якщо вони не є нашими друзями? А чи часто ми радіємо за успіхи інших людей?
Що найчастіше кажуть, коли сходіть нова зірка або у журналі «Forbes» з’являється нове обличчя? «Пощастило!», «Та все це через ліжко!», «Та як би я був на цьому місці, то теж зміг би!» - знайомі вислови?
Не обезцінювати, а щиро радіти за успіхи ближнього здатний не кожен. Особливо, якщо успішним стає та людина, шлях якої ти бачив від самого початку – це важке випробування на міцність. Важке випробування для обох…