Опис від автора:
Оригінальна картина написана українським художником, членом Національної спілки народних митців України, Сердюк Іваном Сергійовичем.
Іллюстрація до повісті М.В. Гоголя “Сорочинський ярмарок“.
Притомлені воли тягли віз, завалений мішками, клочами, полотном та іншими домашніми речами. За возом в чистій полотняній сорочці і брудних полотняних шароварах йшов його господар. Поряд з ним йшла прив’язана до воза кобила немолодого віку. Видно, господар веде її на ярмарок. На возі сиділа гарненька дочка з кругленьким личком, з чорними бровами, з безпечною посмішкою рожевих губок, з пов’язаними на голові червоними та синіми стрічками, які разом з довгою косою та пучком польо- вих квітів, багатою короною прикрашали її чарівну голівку.
Дівчина у 18 років вперше на ярмарку. Тут же на висоті воза сидить її мачуха в дорогій шерстяній зеленій кофті з нашитими червоними «перчиками» в заможній шерстяній запасці.
Красуня наша задумалась, споглядаючи навколишню красу, навіть забула про свій соняшник, яким справно займалася всю дорогу, коли зненацька слова: «Оце дівчина!» – оглянувшись, вона побачила групу парубків, що стояли на містку, один із них, одітий нарядніше інших, в білій свитці і в сивій шапці, молодецьки споглядав проїжджаючих.
– Гарна дівчина! – продовжував парубок в білій свитині, не зводячи з неї очей.
– Я б віддав все своє господарство, щоб поцілувати її. А ось попереду і дідько сидить! – регіт піднявся з усіх сторін.
