Соня Фроменто - юна художниця зі Львова

Соня Фроменто – юна художниця зі Львова. Та Львів – це не надовго, стверджує дівчина. Вона навчається на культуролога в Одесі. Раніше ж - долала непідйомні брили, навчаючись у Львові на скульптора, згадує з усмішкою тендітна блондинка.

У свої 19 років Соні є, чим поділитися зі світом. Про це її картини. І наша з нею розмова.

Соню, ти розповіла мені, що твоя улюблена книга – «Ловець у житі». Вона пройнята бунтарським настроєм. Ти часто йдеш проти системи-

Я переконана, що нормальним бути нудно, тому майже все моє оточення далеке від спокійних людей, які працюють в офісі з дев’ятої до шостої. Мені подобається імпульсивність та непередбачуваність того, що чекає на мене в майбутньому. Я можу за декілька днів зібрати речі і переїхати до іншого міста, можу пофарбувати волосся в яскравий колір або зробити нове татуювання під впливом емоцій. Я вважаю, що система – це межі, в які нас заковують, і я намагаюся звільнитися з них навіть на підсвідомому рівні. Тому «нормальність» - це дещо не про мене.

Ти напевно знаєш, що романом «Ловець у житі» був одержимий убивця Джона Леннона, а також ця книга була настільною у людини, яка скоїла замах на 40-го президента США Рональда Рейгана. Як вважаєш, де межа між нормальність та божевіллям?

Думки головного героя побудовано так, що в них може знайти щось близьке будь-яка людина – як зразок добропорядності, так і злочинності. У нашому житті багато протиріч та ситуацій, на які можна поглянути з різних боків.

Бунтарство – це не завжди злочин. Це вихід за межі комфорту, що призводить до розвитку, до чогось нового.

У тебе є татуювання з китом. Чому кит?

Це тату пов’язане з цитатою, яку я почула багато років тому. Прийшлася близько до серця, хоча я навіть не знаю її автора:

- Чому всі так люблять китів?
- Тому що кити – це мрія.
- Як це зрозуміти?
- За легендою, кити виринають з води для того, щоб злетіти. Це їх мрія. Вони вистрибують з глибин і кожного разу падають, б’ються об воду. Вони прагнуть до своєї мрії, хоч вона і неможлива.

Тобто, труднощі тебе не лякають. Що найважче в цьому житті на твою думку?

Знайти себе та свій сенс життя, або ж не здаватися, будь що буде.

Оскільки ми вже заговорили про сенс життя, то в чому він для тебе?

Мій сенс життя – бути щасливою. У мене є схильність мріяти про своє далеке майбутнє і уявляти, яким воно може бути. Я не знаю, що мене чекає надалі, але вірю, що буду щасливою, і поряд зі мною будуть саме ті люди, яких я можу назвати своїми.

Що таке щастя?

Це питання на кшталт «у чому сенс життя» - у кожного своя відповідь. І напевно кожен із варіантів відповіді буде правильним. Для мене щастя – це, коли поряд близькі люди, величезна доза натхнення та усмішка на обличчі. Усмішка дуже важлива, але головне, щоб вона була щирою.

Молодша людина більше знає про щастя. Подорослішавши, люди часто забувають про нього. Геніальний режисер Андрій Тарковський стверджував, що людина не народжена для щастя. Що ви порадите тим, хто втратив надію стати щасливим?

Я думаю, що з віком ми не забуваємо, як бути щасливими, а так поринаємо в наші «дорослі» проблеми, що забуваємо приділяти час такому простому щастю. Напевно, багатьом знайомо, як у дитинстві величезною проблемою було стати на проміжок між плитами на дорозі, а зараз, кого ще хвилює щось подібне?

Про що твої картини?

Мої картини – це відображення мене, мого внутрішнього світу. Напевно тому я майже не приймаю замовлень, а пишу те, що захочу, що відчуваю. Більшість картин – це мої сни, деякі думки, але в кожну з них я вкладаю щось більше, ніж просто красивий малюнок.

Для кожного художника важливий компонент щастя – натхнення. Поділіться таємницею, де його шукати?

Напевно, не існує єдиної інструкції на всі випадки життя. Я шукаю натхнення в людях, містах, подіях. У внутрішніх почуттях та емоціях, що виходять на поверхню. У посмішках та сльозах. Коли мені сумно, я пишу. Коли я щаслива, хочу малювати весь світ.

Обожнюю знаходити атмосферні місця в нових містах і просто сидіти там. Годинами. Дивитися на людей, які йдуть повз, милуватися природою та архітектурою. Або ж сидіти із закритими очима і просто відчувати, що відбувається довкола. А потім повернутися додому - і малювати, малювати, малювати)