Художник Ганна Доценко: «Моє життєве кредо - це єдине слово «Дякую!»

Напередодні Старого Нового року поспішаємо піднести вам чудовий подарунок - зустріч з молодою і талановитою художницею Анною Доценко. Її картини - це химерний коктейль найрізноманітніших сюжетів, а у кожної роботи є своя цікава історія.

Як би Ви самі представили себе нашим читачам?
- Напевно, художником, пензлем якого правлять любов до світу і віра в те, що все буде добре! Моє мистецтво - це передача позитивних емоцій людям через полотна на своїх картинах. Емоції, які я переживаю в своєму житті, викликані захопленням природою, людьми, мистецтвом або сновидіннями. Іноді бувають емоції настільки сильні, що ними хочеться поділитися, що б хтось теж став щасливішим ... Кожна моя робота - це подарунок частинки душі.

Перший в житті крок все люди роблять приблизно в одному віці. У мистецтві ж хтось робить перші кроки в ранньому дитинстві, а хтось - в солідному віці ... Ганна, який був Ваш «перший крок» в світ Прекрасного?
- Коли мені було 7 років, я попросила маму віддати мене в художню школу. З тих пір фарби в моєму житті вже 29 років. Дитинство, проведене в художній школі, було схожим на казку. Я завжди чекала наступних занять. Спасибі викладачеві Ользі Павлівні за чудове творче дитинство. Вона заклала базу навичок з образотворчого мистецтва з ранніх років. Після закінчення художньої школи залишати фарби я і не думала. Малювала картини і настінні панно для свого будинку протягом кількох років. Через рік після закінчення школи вступила в ХНАМГ (Харківську Національну Академію міського господарства) на кафедру «Архітектурного моніторингу міського середовища».

Усім відомо, що успіх - це тільки 1% таланту, а решта - завзятий і кропітка праця ... Як витримала душа художника необхідність «гризти граніт науки»?
- Навчання було для мене черговий казкою, в якій я відчувала себе як риба у воді. Кожен предмет був чимось корисний. Найулюбленішими були живопис і малюнок. Мені подобалася невимушена атмосфера залу з мольбертами і гіпсовими скульптурами, натюрмортами і драпіровками - це давало можливість налаштуватися на творчу хвилю. Вітражне скло надавало особливу творчу атмосферу. Шість років пролетіли як одна мить.

Чи пам'ятаєте Ви історію народження своєї першої, «серйозної» картини?
- Після закінчення академії була робота архітектором в проектній компанії, потім посаду асистента керівника. Постійно було відчуття, що все це не те, для чого я народилася ... Одного разу я зустріла людину, яка була несхожим на всіх інших людей в моєму житті. І час ніби зупинився. Я стала замислюватися про те, для чого я народилася. Він завжди був зі мною щирим, навіть якщо ми сварилися і це те, що я найбільше ціную в людях. Він завжди мене чимось дивував. Я розповіла йому свою давню студентську мрію, яку так і не змогла здійснити. Це було бажання писати картини олійними фарбами. І він мені їх подарував. В той день моєї радості не було меж. Заснула я з фарбами в руках. Разом з фарбами він подарував і зерно віри в мене, яке з часом проросло ... Через тільки півтора року я відкрила ці фарби і наважилася ними скористатися. За вечір і пів ночі народилася моя перша картина маслом на полотні «Сім'я левів» 50х60 см. Наступний день був наповнений масою позитивних нових емоцій, які я раніше не відчувала з такою яскравістю. І я відчувала, що в мені щось відбувається ... Через пару днів була написана друга картина маслом на полотні «Гітара». Емоції мене накривали з головою. Мрія студентських років здійснилася ... я пишу картини маслом.

Деякі художники працюють над картинами роками, скрупульозно чаклуючи над кожною деталлю. Інші вважають за краще віддатися раптового настрою і душевного пориву. Їх полотна створюються дуже швидко, але від цього не менш прекрасні. Який темп творчості вибрали? Ви - скрупульозний «ювелір» або «вільний птах»?
- Зміни відбулися зі мною за один вечір 17 травня 2019 года! Увечері народжувалася ідея, а вранці вже була написана картина маслом на полотні. І це робило мене сильніше і впевненіше в собі. В якусь мить я зловила себе на думці, що ніби робила це все життя. Я розуміла, що вночі писати картини, а вдень ходити на роботу - неможливо. Просто не залишалося часу на сон ... І я вибрала картини, тому що вже не уявляла і не уявляю своє життя без них. Я пішла з роботи, накупила полотен, більше фарб ... попереду було літо і свобода. Ейфорія мене переповнювала. Кожен день був чарівним. Я робила те, що найбільше люблю і продовжую робити і хочу, щоб написання картин тривало стільки, скільки я буду жити. А темп - він завжди різний.

У Вашій творчій колекції вже досить багато робіт. Чи є у Вас окрема майстерня?
- Я зараз переїхала в передмістя до тата, там у мене майстерня в вітальні. Раніше жила в знімних кімнатах, там була не дуже надихає атмосфера ... Все було чуже. А тут простір і зовсім інша енергетика, світла і радісна. По-перше, це енергетика самої сім'ї та рідних людей. По-друге, це енергія Мистецтва, натхнення і добра. Сподіваюся, з таким «оберегом» новий рік буде вдалим для всіх жителів нашого будинку!

Ваше життєве кредо?
- Це єдине слово - «Дякую!». Дякую Богові за тих людей, яких він мені посилає на життєвому шляху. Кожна людина, кожне випробування нам дано для чогось. Щоб ми змогли реалізувати свій потенціал перейти на інший рівень. Окрема подяка - онлайн-галереї «Мольберт» за запрошення взяти участь в інтерв'ю. Це справжній подарунок до Старого Нового року! Мрії збуваються!