Абетка Нарбута, або «Українська абетка» Георгія Нарбута, постає перед очима як справжній вибух творчої енергії в часи революційного піднесення. Створена в 1917 році, а потім частково перероблена в 1919-му, ця серія графічних аркушів не просто демонструє літери українського алфавіту — вона перетворює кожну з них на живу композицію, де фантазія, гумор і глибокий національний дух переплітаються в єдине ціле. Для початківців це захопливий вхід у світ української книжкової графіки, а для просунутих читачів — можливість розібрати шари символізму, техніки та історичного контексту, що роблять роботу неперевершеною навіть століття по тому.
Нарбутівська абетка виникла в Петербурзі, але корінням сягає українських традицій бароко, стародруків і народного мистецтва. Художник об’єднав їх із європейськими досягненнями шрифтового дизайну, створивши щось радикально нове. Кожна літера тут не статична — вона дихає, розповідає історію, запрошує розглядати деталі годинами. Саме тому абетка Нарбута залишається одним із найяскравіших символів українського культурного відродження початку XX століття.
Георгій Нарбут: митець, який малював Україну всім серцем
Георгій Іванович Нарбут народився 25 лютого 1886 року в селі Нарбутівка на Глухівщині, в родині збіднілої литовсько-української шляхти. З дитинства його оточували герби, старовинні книги та місцеві легенди — усе це формувало уяву хлопчика, який вирізав паперові силуети з обгорток і малював на сільських печах. Переїзд до Петербурга в юності відкрив йому світ «Миру мистецтва», де він навчався в Івана Білібіна. Саме там Нарбут опанував техніку ілюстрації, працюючи над казками Андерсена та російськими фольклорними мотивами.
Але справжнє пробудження прийшло в 1917 році, коли художник повернувся в Україну. Він став співзасновником і ректором Української академії мистецтв у Києві, очолив графічну майстерню. Нарбут створював ескізи перших українських банкнот, поштових марок УНР, військових мундирів і геральдики. Його стиль — вишуканий, бароковий, сповнений орнаментів і геральдичних символів — став візуальним кодом нової держави. На жаль, життя митця обірвалося рано: 23 травня 1920 року він помер від тифу в 34 роки, залишивши після себе спадщину, що надихає покоління.
Нарбут не просто малював — він творив український стиль графіки, який поєднував минуле з сучасним. Його абетка стала кульмінацією цього шляху: від петербурзьких впливів до глибокого занурення в національну культуру.
Народження абетки: 1917 рік і бурхливий час національного пробудження
Літо 1917-го. Нарбут ще в Петербурзі, але серце вже в Києві. Видавництво «Ґоліке і Вільборґ» замовляє йому серію ілюстрацій для двомовної абетки. Художник створює 15 аркушів: титульний плюс 14 з вибраними літерами — «Б», «В», «Г Ґ», «З», «И І», «К», «Л», «М», «Н», «О», «С», «Ф», «Ч». Кожна композиція будується навколо слів, що починаються на відповідну літеру, часто запозичених зі словника Бориса Грінченка.
Робота перервалася через переїзд до Києва. У 1919 році Нарбут повертається до проєкту, переробляючи три аркуші («А», «Б», «В») у яскравішому, кольоровому варіанті. Літери стають монументальнішими, веселішими, придатними навіть для плакатів. На жаль, повного видання за життя художника не вийшло. Пробні відбитки з’явилися лише в 1921 році, а перше повне науково-популярне видання з репродукціями оригіналів побачили світ лише в 2020–2022 роках завдяки видавцю Олександру Савчуку — з 77 ілюстраціями та високоякісними відтвореннями.
Абетка народилася в переломний момент: революція, проголошення УНР, пошуки власної ідентичності. Нарбутівські літери стали не просто навчальним посібником, а візуальним маніфестом української культури.
Художні особливості Нарбутівської абетки: синтез традицій і новаторства
Кожна сторінка — це майже квадратний формат, де домінує декоративна літера, оточена ілюстраціями. Нарбут досяг граничної простоти й водночас вишуканості: лінії чисті, композиції збалансовані, кольори (у чорно-білих варіантах — градації тону) створюють глибину. Він поєднав українське бароко XVII–XVIII століть, мотиви стародруків, геральдику, народні іграшки та європейські шрифтові традиції.
Фантастика, поетичність і гумор пронизують усе. Літери оживають через персонажів, архітектуру, природу. Тут немає сухої дидактики — лише захоплення життям. Для початківців це як чарівна книга, де літери розповідають казки. Для просунутих — майстер-клас з композиції, де кожен елемент несе символічне навантаження: від козацьких мотивів до іронічних контрастів сучасності й минулого.
Техніка — туш, акварель, графіт. Нарбут працював швидко, але з неймовірною точністю. Його шрифти — «квітковий» і «нарбутівський» — стали основою для сучасних українських дизайнерів.
Літери, що розповідають історії: розбір ключових композицій
Кожна літера в абетці Нарбута — це окремий світ. Ось як вони виглядають у версії 1917 року, з нотками еволюції 1919-го.
Літера «А». У центрі — ангел зі стрічкою абетки, що завис над аркою та провінційним пейзажем. Маленький аероплан внизу додає іронії: середньовічна іконографія зустрічається з технікою XX століття. Арка обвита гіллям, шпиль церкви нагадує реальні українські споруди. Композиція дихає ностальгією та легким гумором.
Літера «Б». Порушена восьмикутна вежа (башня), бик, береза, бочонок. Руїни передають атмосферу спустошення, але динаміка вітру робить сцену живою. Автоцитати з попередніх робіт Нарбута додають глибини.
Літера «В». Хаос від сильного вітру: напівзломане дерево, ваза, вітряк, перевернуте відро. У 1919 році вітер прибрали, додали відьму на мітлі та ведмедика з виноградом — композиція стала статичнішою, але веселішою й кольоровішою.
Літера «Г Ґ». Центральна постать — гетьман Петро Дорошенко з гербом. Руїни фортець, гармати, голуб миру. Запозичення з мідьоритів XVII століття підкреслює тему української державності часів Руїни. У 1919-му додано булаву — символ влади.
Літера «З». Гармонійні білі силуети на нічному тлі, дерев’яна дзвіниця в стилі галицьких церков. Натхнення від фото Щербаківського та реальних споруд — усе пронизане поетичністю української природи.
Літери «И І». Світ іграшок: народна лялька в традиційному вбранні, сопілка, іграшковий козак, свистулька. Фон — ідилічний пейзаж з вербою й дзвіницею. Іграшки розмивають межу між реальністю й фантазією, додаючи теплоти й дитячого захвату.
Інші літери не менш виразні: «К» з вершником-козаком і обеліском, «Л» з алеєю в садибі та львом-карикатурою, «М» з ведмедем у лісі біля барокового монастиря, «Ч» з чортів у садибі, повними гоголівського гумору. Кожна композиція — це синтез: дитяче + національне, реальне + фантастичне.
Такі деталі роблять абетку не просто красивим альбомом, а справжнім підручником з української візуальної культури.
Еволюція та незавершеність: чому абетка залишається живою
1919 рік приніс свіжий подих: три перероблені аркуші стали яскравішими, монументальнішими. Нарбут планував продовжити, але тиф забрав митця. Незавершеність тільки підсилила міф: абетка стала символом потенціалу, що не встиг розкритися повністю. Оригінали зберігаються в Харківському художньому музеї, Національному художньому музеї України та інших зібраннях.
Сучасні репродукції дозволяють відчути оригінал: високоякісний друк передає нюанси туші й акварелі. Для початківців це перший крок до розуміння графіки, для експертів — матеріал для досліджень впливів і символізму.
| Літера | Версія 1917 року | Особливості та мотиви |
|---|---|---|
| А | Ангел зі стрічкою | Арка, пейзаж, аероплан — іронія минулого й сучасного |
| В | Вітер і хаос | Вітряк, ваза, зломане дерево |
| Г Ґ | Гетьман Дорошенко | Герб, руїни, голуб миру |
| И І | Світ іграшок | Лялька, сопілка, іграшковий козак |
Дані таблиці базуються на оригінальних ілюстраціях та наукових описах.
Цікаві факти про абетку Нарбута
- Нарбут працював над абеткою двічі, але не встиг завершити повний алфавіт — лише обрані літери, що робить серію ще загадковішою.
- Слова для ілюстрацій часто брали зі словника Грінченка, тому композиції поєднують дитячий гумор з дорослими національними символами.
- Оригінали «А» зберігаються в Музеї мистецтв Прикарпаття, решта — переважно в Харкові, а кольорові відбитки — в Черкасах.
- Шрифти Нарбута досі використовують сучасні дизайнери, зокрема в оновленні станцій київського метро.
- Абетка експонувалася на першій виставці Української академії мистецтв у 1917 році — поряд з іншими творами, що формували новий український стиль.
Спадщина абетки Нарбута в сучасному світі
Сьогодні Нарбутівська абетка — не музейний експонат, а джерело натхнення. Її мотиви оживають у цифровому дизайні, книжкових обкладинках, брендингу. Шрифти, створені на основі нарбутівських, допомагають сучасним художникам передавати український дух. У часи, коли культура знову стає щитом, абетка нагадує: літери можуть бути зброєю ідентичності.
Для початківців радимо почати з репродукцій 2020 року — тримайте книгу в руках, розглядайте деталі під лампою. Просунуті читачі знайдуть тут матеріал для порівнянь з Білібіним, Добужинським чи сучасними ілюстраторами. Абетка Нарбута вчить бачити красу в простоті й силу в традиціях. Вона продовжує жити, надихаючи нових митців творити свій візуальний код України.