Станом на 2026 рік у Національній поліції України служить трохи більше 100 тисяч атестованих поліцейських. Ця цифра, підтверджена керівництвом МВС і Нацполіції, відображає реальну силу, яка щодня виходить на вулиці, реагує на виклики, розслідує злочини й одночасно тримає оборону в прифронтових регіонах. Гранична штатна чисельність, затверджена урядом ще 2023 року, значно вища — 141 330 осіб. Різниця між паперовим максимумом і живою присутністю на службі стала одним із найгостріших викликів воєнного часу.
Ці сто тисяч людей — не абстрактна статистика. Це патрульні, які ганяють по нічному Києву з гучномовцями, слідчі, що місяцями збирають докази воєнних злочинів, кіберполіцейські, які ловлять ворожих хакерів, і тисячі добровольців, які вже кілька років чергують між блокпостами й штурмовими підрозділами. Кожна вакансія, кожна ротація, кожне звільнення відчувається на вулиці миттєво.
Штатна чисельність і реальна присутність
Постанова Кабінету Міністрів №450 від травня 2023 року чітко зафіксувала межі: 3000 посад у центральному апараті (з них 400 державних службовців) і 138 330 — у територіальних органах. Разом — 141 330. Ця цифра не змінювалася три роки поспіль і залишається офіційним стельовим показником.
На практиці атестованих поліцейських значно менше. У січні 2026 міністр внутрішніх справ Ігор Клименко назвав цифру близько 100 тисяч. У квітні того ж року голова Національної поліції Іван Вигівський підтвердив: «трохи більше 100 тисяч». Серед них приблизно 25 тисяч жінок (близько чверті складу) і 13,5 тисяч молодих співробітників віком до 25 років, які не підлягають мобілізації.
Некомплект сягає приблизно 18 % по всій системі. У патрульній поліції, яка працює на вулиці, він ще вищий — майже 26 %. Люди йдуть через велике навантаження, відносно низькі зарплати порівняно з ризиками і конкуренцією з боку інших силових структур. Набір нових кадрів іде повільно: конкурси оголошують регулярно, але охочих стає все менше.
| Показник | Значення (2026) |
|---|---|
| Гранична штатна чисельність | 141 330 осіб |
| Фактична кількість атестованих поліцейських | трохи більше 100 000 |
| Жінки | близько 25 000 (≈25 %) |
| Молодь до 25 років | 13 500 |
| Некомплект загалом | ≈18 % |
Дані базуються на офіційних заявах керівництва Національної поліції та Міністерства внутрішніх справ, а також на постанові уряду щодо граничної чисельності.
Як війна перекроїла структуру
Повномасштабне вторгнення кардинально змінило розподіл сил. Близько 9 тисяч поліцейських постійно виконують бойові завдання безпосередньо на лінії фронту. Усі вони — добровольці. Ще понад 30 тисяч (за деякими оцінками — до 42 тисяч) несуть службу в прифронтових областях: Харківській, Донецькій, Запорізькій, Херсонській, Сумській. Там поліцейські одночасно й правоохоронці, і військові: фіксують воєнні злочини, евакуюють людей, тримають блокпости, розміновують території.
У системі з’явилися стрілецькі підрозділи, бригада «Лють» та інші формування, які комплектуються виключно з поліцейських. Ротації тривають від пів року до року. Це створює постійну «кадрову дірку» в тилу: поки одні воюють, інші працюють з подвійним навантаженням.
Патрульна поліція, яка раніше була візитівкою реформи 2015 року, сьогодні відчуває найбільший кадровий голод. За штатом її чисельність мала б сягати близько 20 тисяч, фактично на службі — 15–16 тисяч. У Києві щодоби на вулиці виходять понад 1200 патрульних у складі більше ніж 450 екіпажів — це вже посилений режим.
Підрозділи та їхня роль
Національна поліція — це не моноліт. Вона складається з кількох великих блоків, кожен зі своїми завданнями.
- Патрульна поліція — видима частина системи. Реагує на більшість викликів «102», контролює дороги, підтримує громадський порядок. Саме на неї лягає найбільше фізичне навантаження в містах.
- Кримінальна поліція — оперативники, детективи, підрозділи боротьби з наркозлочинністю та організованою злочинністю. Вони ведуть розслідування, які часто розтягуються на місяці й роки.
- Органи досудового розслідування — слідчі, які фіксують і воєнні злочини, і звичайні кримінальні провадження. Їхня робота стала значно складнішою через масовість злочинів на окупованих і деокупованих територіях.
- Кіберполіція — відносно невеликий, але стратегічно важливий підрозділ. Протидіє ворожим атакам, шахрайству, поширенню шкідливого контенту.
- Спеціальні підрозділи (КОРД та інші) — антитерористичні й штурмові групи, які сьогодні часто працюють у зоні бойових дій.
Окремо існують поліцейські офіцери громад — близько 2,5 тисячі посад, які вже працюють у 23 регіонах і обслуговують понад тисячу територіальних громад. Це спроба повернути поліцію ближче до людей на місцях, навіть під час війни.
Кадрові виклики, які ніхто не приховує
Голова Нацполіції прямо говорив про великий некомплект і відсутність черги бажаючих служити. Причини лежать на поверхні: високе навантаження, ризики, зарплати, які не завжди компенсують ціну служби, і конкуренція з боку армії, де сьогодні пропонують значно вищі виплати.
Підготовка кваліфікованого слідчого чи оперативника займає місяці, іноді роки. Замінити їх «з вулиці» неможливо. Тому масова мобілізація поліцейських у ЗСУ розглядається керівництвом як небезпечна ідея: система правопорядку в тилу може просто не витримати.
Жінки вже становлять чверть особового складу і їхня частка продовжує зростати. Молодь до 25 років — ще один важливий ресурс, бо вона не підлягає мобілізації. Проте навіть ці категорії не закривають усіх дірок.
Цікаві факти
На одного поліцейського в Україні сьогодні припадає приблизно 280–390 жителів (залежно від того, яку оцінку населення брати — від 28 до 39 мільйонів). Це нижче середнього показника по Європейському Союзі, який коливається близько 340–350 офіцерів на 100 тисяч населення.
У Фінляндії — всього близько 136–140 поліцейських на 100 тисяч, у Польщі — близько 260, у Німеччині — понад 300. Україна навіть у стані війни тримається ближче до «легких» європейських моделей, ніж до «поліцейських держав» на кшталт Росії, де показник перевищує 650.
Ще один нюанс: попри всі втрати й ротації, кількість атестованих поліцейських з 2024 по 2026 рік навіть трохи зросла — з приблизно 98 тисяч до трохи більше 100 тисяч. Система адаптується.
Порівняння з Європою і внутрішні тренди
У більшості країн ЄС співвідношення поліцейських до населення стабільніше, бо немає масштабної війни. Україна ж змушена постійно балансувати між потребами фронту й тилу. Це створює унікальну модель: поліція одночасно виконує класичні правоохоронні функції і бере участь у відсічі збройної агресії.
Тренд останніх років — поступове зростання частки жінок і молоді, розвиток служби освітньої безпеки, розширення мережі поліцейських офіцерів громад і посилення кібернапрямку. Стратегія розвитку Національної поліції на 2026–2030 роки вже передбачає акцент на технологіях, аналітиці та роботі з громадами.
Водночас залишаються болючі точки: низька конкурентоспроможність зарплат на ринку праці, висока плинність кадрів у патрульних підрозділах і складність швидкого заміщення висококваліфікованих спеціалістів.
Як змінювалася чисельність останніми роками
До повномасштабного вторгнення штатна чисельність трималася на рівні близько 119–130 тисяч. У 2023 році уряд підняв стелю до 141 330, розраховуючи на посилення. Війна внесла свої корективи. Фактична присутність спочатку знизилася через мобілізацію і втрати, потім стабілізувалася біля позначки 100 тисяч.
Сьогодні система працює в режимі постійної адаптації. Частина функцій передається цивільним службам, частина — посилюється за рахунок технологій (камери, дрони, аналітичні системи). Але ядро залишається людським. І саме від цих трохи більше ніж ста тисяч людей залежить, чи буде в країні відчуття безпеки в тилу, поки інші тримають фронт.
Кожен новий набір, кожна ротація, кожне рішення про посилення того чи іншого напрямку — це не просто управлінська дія. Це безпосередній вплив на те, як швидко приїде патруль на виклик, як якісно розслідують злочин і чи зможе громада почуватися захищеною навіть у найскладніші часи.