КАБ це керована авіаційна бомба — високоточний боєприпас, який після скидання з літака може планувати на десятки кілометрів і коригувати курс завдяки крилам та системі наведення. На відміну від звичайної фугасної авіабомби, що падає майже вертикально, КАБ летить як планер і влучає з відхиленням у кілька-десять метрів. Саме тому цей термін став одним із найчастіших у повідомленнях про повітряні удари з 2022 року й особливо у 2025–2026 роках.
У масовій свідомості КАБ асоціюється насамперед із російськими боєприпасами, які скидають Су-34 і Су-35. Насправді ж поняття ширше: це будь-яка авіаційна бомба, оснащена аеродинамічними поверхнями та системою наведення — лазерною, телевізійною чи супутниковою. Сучасні російські зразки часто є звичайними радянськими ФАБ, до яких прикріпили універсальний модуль планування та корекції (УМПК). Такий підхід зробив зброю відносно дешевою і дозволив застосовувати її тисячами.
Дальність польоту залежить від висоти і швидкості носія, а також від модифікації модуля. Базові версії з УМПК долають 60–80 км, покращені — до 95 км, а реактивні варіанти 2025–2026 років сягають 150–200 км. Це змінює тактику: літак може залишатися поза зоною ураження більшості систем ППО і все одно завдавати ударів по тилових об’єктах.
Як влаштований КАБ і чим він відрізняється від звичайної бомби
Класична некерована авіабомба (ФАБ) після скидання підкоряється лише гравітації та аеродинаміці корпусу. Її точність вимірюється сотнями метрів, а дальність — одиницями кілометрів. КАБ додає два ключові елементи: розкривні крила, що створюють підйомну силу, і систему наведення, яка постійно коригує траєкторію.
У сучасних російських зразках основу становить корпус ФАБ-250, ФАБ-500, ФАБ-1500 чи навіть ФАБ-3000. До нього кріплять модуль УМПК — силову раму з крилами, елевонами, стабілізаторами та блоком навігації. Після відділення від літака крила розкриваються, бомба починає планувати, а електроніка веде її за координатами GPS/ГЛОНАСС або комбінованою інерціальною системою.
Старші радянські КАБ-500Л і КАБ-500Кр працювали інакше. Лазерні моделі вимагали підсвічування цілі з літака або землі, телевізійні — візуального захоплення. Сучасні «плануючі» варіанти ближчі до принципу «скинув і забув»: координати закладають заздалегідь, і бомба летить самостійно.
Точність сучасних КАБ із супутниковим наведенням зазвичай оцінюють у 5–15 метрів кругового ймовірного відхилення. Для порівняння, звичайна ФАБ без модуля може відхилятися на сотні метрів.
Історія появи: від німецьких експериментів до масових ударів
Ідея керованої авіабомби народилася ще під час Другої світової. Німецька Fritz X (FX-1400) у 1943 році вперше продемонструвала, що радіокерована бомба може потопити лінкор. Після війни радянські інженери вивчали трофейні зразки і створили кілька експериментальних проектів, зокрема СНАБ-3000 «Краб». Серійне виробництво тоді не пішло.
Справжній прорив стався у 1970-х. Науково-дослідний інститут прикладної гідромеханіки (нині «Регіон») розробив сімейство КАБ-500 і КАБ-1500. КАБ-500Л з лазерним напівактивним наведенням прийняли на озброєння наприкінці 1970-х — початку 1980-х. Згодом з’явилися телевізійно-кореляційні КАБ-500Кр і важчі 1500-кілограмові варіанти.
До 2022 року ці боєприпаси застосовували обмежено — у Сирії, наприклад. Повномасштабна війна змінила все. Росія швидко адаптувала старі запаси ФАБ під модулі УМПК. Це дозволило перетворити склади застарілих бомб на відносно точну зброю з дальністю, якої раніше не мали. У 2025–2026 роках з’явилися версії з реактивними прискорювачами, що ще більше збільшило радіус дії.
Основні типи та характеристики
Найчастіше згадують кілька вагових класів. Вони відрізняються не лише масою, а й призначенням і наслідками ураження.
| Тип | Орієнтовна маса | Дальність (базовий УМПК) | Особливості |
|---|---|---|---|
| ФАБ-250 + УМПК | близько 250 кг | 40–70 км | Легший, для точкових цілей і укріплень |
| ФАБ-500 + УМПК | близько 500–560 кг | 60–80 км (до 95 км у версії ПД) | Найпоширеніший, універсальний |
| ФАБ-1500 / УПАБ-1500 | близько 1500 кг | 40–70 км | Потужна фугасна дія, для великих об’єктів |
| Реактивні модифікації | 500–1500 кг | 150–200 км | З двигуном, удар по глибокому тилу |
Дані узагальнені за відкритими оцінками українських і західних джерел станом на 2025–2026 роки. Реальна дальність сильно залежить від висоти скидання (10–14 км дають кращий результат) і швидкості носія.
Бойова частина ФАБ-500 містить близько 200–250 кг вибухівки. Вирва від такого удару може сягати 10–12 метрів у діаметрі, а зона сильного ураження — понад 100 метрів. Важчі 1500-кілограмові бомби створюють кратери 20–25 метрів і контузійне ураження на сотні метрів.
Чому КАБі стали такою серйозною загрозою
Головна перевага — можливість завдавати ударів, не заходячи в зону дії більшості українських засобів ППО. Літак скидає бомбу за 60–80 км від лінії фронту і розвертається. Сама бомба летить тихо, без яскравого теплового сліду ракети, тому її складніше виявити і збити.
Масове застосування змінює характер війни. Якщо раніше авіація працювала переважно по фронту, то з 2024–2025 років під удари потрапляють логістичні вузли, енергетика та міста в тилу. У жовтні 2025 року фіксували удари на відстані понад 100 км, а реактивні версії розширили зону ризику ще далі.
Вартість модуля УМПК значно нижча за повноцінну крилату ракету. Це дозволяє Росії витрачати тисячі таких боєприпасів щомісяця. За оцінками, у пікові місяці 2025–2026 років кількість скинутих КАБів сягала кількох тисяч.
Цікаві факти про КАБ
- Модуль УМПК кріпиться до бомби спеціальними хомутами і може бути встановлений навіть у польових умовах.
- Сучасні версії часто використовують китайські сервоприводи та електронні компоненти, а також західні чипи, які потрапляють через треті країни.
- Реактивні модифікації 2025 року іноді порівнюють із «дешевою крилатою ракетою» — вони поєднують планер і невеликий двигун.
- Точність сильно падає в умовах активного радіоелектронного глушіння супутникового сигналу. Тоді бомба переходить на інерціальну навігацію і може відхилятися значно більше.
- Радянські КАБ-500Кр з телевізійним наведенням могли працювати навіть у димі, якщо ціль була контрастною відносно фону.
Як захищатися і що варто знати цивільним
Повністю захиститися від КАБ складно, але певні правила знижують ризики. Сигнал повітряної тривоги в прифронтових і навіть тилових областях варто сприймати серйозно — дальність сучасних зразків зросла. Укриття в підвалах і метро залишаються найнадійнішим варіантом.
Якщо чути характерний гул плануючої бомби (він відрізняється від звуку ракети чи дрона), краще лягти і прикрити голову. Уламки і ударна хвиля — головна небезпека на відстані від епіцентру. Вікна варто тримати закритими або захищеними, щоб уникнути ураження склом.
Українські сили намагаються бити по носіях — Су-34 і аеродромах базування. Також працюють системи радіоелектронної боротьби, які глушать супутниковий сигнал. Проте повністю закрити небо від таких боєприпасів поки що не вдається.
Порівняння з західними аналогами
Американська JDAM (Joint Direct Attack Munition) — прямий функціональний родич. Вона також перетворює звичайну бомбу на керовану за допомогою комплекту крил і GPS-наведення. Дальність базової версії близько 24 км, розширеної JDAM-ER — до 70+ км. Точність вища, ніж у більшості російських УМПК, особливо в умовах РЕБ.
У 2026 році США розпочали серійне виробництво ще більш далекобійної JDAM LR з дальністю понад 500 км. Це вже зовсім інший рівень. Європейські та ізраїльські зразки також існують, але саме JDAM став стандартом для країн НАТО.
Російський підхід відрізняється масовістю і дешевизною модернізації старих запасів. Західні боєприпаси точніші й надійніші, але дорожчі й виробляються в менших кількостях.
КАБ змінив повітряну війну. Те, що раніше вважалося «тупою» бомбою, тепер стало інструментом дальнього точного удару. Технологія продовжує еволюціонувати — крила стають більшими, двигуни з’являються, навігація ускладнюється. І поки літаки можуть скидати такі боєприпаси, загроза залишається реальною для величезних територій.