Глянцева обкладинка вабить око сміливим зображенням, а пальці відчувають приємну вагу якісного паперу. Всередині — не просто фото, а цілі історії, де художники й художниці з України та світу показують бажання без прикрас і без сорому. Так виглядає кожен новий номер журналу Грішниця — видання, яке з 2021 року впевнено займає нішу художнього дослідження еротики в українському культурному просторі.
Засновниця Julie Poly (Юлія Полященко) створила його як продовження власної мистецької практики. Вона виросла в середовищі, де бульварні видання 90-х і 2000-х були звичною частиною побуту, а пізніше сама працювала з документальною фотографією, модою та проєктами про тіло. Ідея зібрати художників навколо теми еротики визріла природно: бракувало платформи, де українські митці могли б говорити про сексуальність, гендер і інтимність на високому художньому рівні, без комерційного тиску й цензури.
Від першої ідеї до міжнародного голосу: як усе починалося
У 2021 році вийшов перший номер. На обкладинці — провокативні питання на кшталт «Як отримати найяскравіші оргазми?» чи «Чи має розмір значення?». Всередині — ексклюзивні роботи художників, історії про спокусу й самопізнання, рубрика «Нюдси», де звичайні люди ділилися справжніми, не постановними історіями своєї сексуальності. Тираж стартував з п’ятисот примірників і швидко зростав — до двох тисяч уже в наступних випусках. Читачі писали листи: багато хто роками чекав саме такого простору, де можна відкрито дивитися на українське тіло й українські бажання.
Назва «Грішниця» — це не тільки відсилка до класичного гріха. Це про temptress — спокусницю з сильною жіночою енергією, яка руйнує застарілі уявлення про те, як має виглядати еротика. Журнал одразу позиціонував себе як inclusive-простір: повага до відмінностей, підтримка феміністичних і квір-ініціатив, визнання праці людей в еротичній індустрії. Між еротикою та порнографією тут бачать не один крок, а цілий спектр можливостей — іноді вони навіть «вальсують» у різних напрямках, бо мають різні цілі.
Кожен номер — окремий всесвіт бажань
Тематика випусків ніколи не повторювалася. Перший номер занурився в містифікацію та символи: тут і історія моделі, яка продала душу дияволу, і особисті роздуми засновниці про тілесність. Другий повністю присвятили татуюванням і бодіарту — як формі постійного діалогу зі своїм тілом і бажаннями.
Третій номер отримав кодову назву «Листи на Фронт». Він вийшов під час повномасштабного вторгнення і зосередився на інтимному спілкуванні в умовах війни. Цей випуск став повністю благодійним: прибуток пішов на підтримку організації Cvit Ukraine, а частину примірників передали захисникам, захисницям та небінарним людям на фронті. Лончі відбулися одночасно в Києві та Берліні. Тема інтимності в часи, коли тіло може бути і зброєю, і мішенню, і джерелом втіхи, стала однією з найсильніших заяв журналу.
Четвертий номер занурився в ігри — від цифрових і настільних до тілесних, від військових симуляцій до сценаріїв у спальні. Автори розглядали гру як простір для перевірки кордонів, терапії, бунту проти стереотипів і просто можливості погано поводитися з дозволу. Подвійна обкладинка, глянцевий папір 150 г/м², лотерея з гарячими призами — усе це створювало відчуття, що ти не просто читаєш, а береш участь у дійстві.
П’ятий номер продовжив лінію художнього дослідження тіла й фантазії, цього разу з акцентом на конкретних авторських голосах — наприклад, з обкладинкою, де фантазія втілюється в роботі Софі Кубіні «Гепард зі своєю здобиччю». А шостий, Money Issue, який вийшов навесні 2026 року, поставив найгостріше питання: «П’ять випусків ми говорили про тіло, жагу та задоволення. На шостий раз ми питаємо — скільки все це коштує і на кому цей рахунок?». Гроші тут розглядають як тему інтимнішу за секс: сповіді стриптизерок, академічні дослідження, квір-фешн зйомки, секс-магічні ритуали. Над номером працювали понад 25 авторів з Києва, Берліна, Лондона, Сан-Паулу, Нью-Йорка, Відня та Варшави. Вийшло кілька варіантів обкладинок — від Fetish Barbie до KAZHANNA — і всі вони розійшлися майже миттєво.
Не просто сторінки — тактильний досвід і спільнота
Грішниця завжди була print-only проєктом. Засновниця свідомо обрала папір, а не екран, бо хотіла дати читачеві відчуття: важкість журналу в руках, шурхіт сторінок, запах друкарської фарби. До професійних робіт художників додають інтерактив — тести, гороскопи, лотереї, стикери. Рубрика «Нюдси» залишається однією з найулюбленіших: тут немає студійного блиску, тільки чесні історії людей про їхню сексуальність.
З часом журнал став міжнародним не лише за авторами, а й за географією продажів. Українські читачі знаходять номери в спеціалізованих магазинах на кшталт Keepstyle чи Utopia8, а закордонні — безпосередньо через сайт temptress.me. Ціна одного примірника коливається близько 27 євро або еквівалент у гривнях, і майже кожен тираж розлітається дуже швидко.
«Грішниця» — це журнал, де на першому місці стоять повага й прийняття відмінностей. Тут є лише свобода бути тим, ким ти хочеш. — так формулює філософію видання його засновниця.
Скандали, які стали дзеркалом суспільства
У січні 2022 року другий номер потрапив до муніципального мистецького центру у Львові. Священик і частина місцевих активістів звинуватили заклад у розповсюдженні порнографії. Скандал швидко вийшов за межі міста й перетворився на загальноукраїнську дискусію про межі мистецтва, жіночу сексуальність і право публічних інституцій показувати сміливий контент. Дехто називав журнал «не мистецтвом», інші — важливою заявою про свободу вираження. Сама Грішниця відреагувала спокійно: продовжила працювати, а дискусія лише підкреслила, наскільки потрібна така платформа.
Чому це видання лишається актуальним у 2026 році
У країні, де тіло щодня стикається з насильством війни, розмова про задоволення, інтимність і бажання набуває особливого звучання. Грішниця не відвертається від цієї реальності — навпаки, робить її частиною художнього висловлювання. Третій номер з благодійною місією, шостий з питанням про «ціну» бажання — усе це показує, що еротика тут ніколи не була ізольованою від соціального контексту.
Видання також вписується в ширший тренд повернення до друкованих зінів і незалежних журналів. Молодь і хіпстери, втомлені від цифрового шуму, шукають тактильні, колекційні речі, які можна тримати в руках і повертатися до них. Грішниця дає саме такий досвід — красивий, чесний і трохи бунтівний.
Цікаві факти про журнал Грішниця
- Перший тираж стартував з 500 примірників, а вже наступні випуски друкували до 2000 — попит виявився значно більшим, ніж очікували.
- Третій номер повністю передав прибуток на благодійність і частину екземплярів відправив на фронт.
- У шостому номері взяли участь автори з семи країн, а питання грошей назвали «інтимнішим за секс».
- Рубрика «Нюдси» — одна з найпопулярніших, бо там немає постановки, лише реальні історії звичайних людей.
- Назва відсилає не стільки до «грішниці» як sinner, скільки до temptress — спокусниці з сильною жіночою енергією.
- Кожен номер створюється приблизно чотири місяці, а весь проєкт тримають три ключові людини плюс фрілансери.
- Журнал додав цифрову версію лише після численних прохань читачів, які хотіли мати доступ навіть без фізичного примірника.
Грішниця не вчить, як правильно бажати. Вона просто показує, що бажати — нормально, різноманітно і гідно бути показаним у мистецтві. Кожен новий номер — це запрошення не просто перегорнути сторінки, а замислитися, сперечатися, сміятися і, можливо, нарешті дозволити собі бути трохи більшою грішницею у власному житті.