На сцені «Ліги сміху» Вітя Розовий з’являвся з тією самою іскрою, що й на львівських вуличках — гострий погляд, швидка реакція, жарти, які б’ють точно в ціль. А в окопах під Авдіївкою доля підготувала йому інше випробування: 120-міліметрова міна, що вибухнула за метр, уламок, який пробив шолом і пошкодив обидві півкулі мозку. Віктор Ігорович Розовий, відомий мільйонам як Вітя Розовий, — це не просто переможець третього сезону «Ліги сміху» та учасник команди «Загорецька Людмила Степанівна». Це львів’янин, який у 2022-му добровільно пішов у полк «Азов», став снайпером 3-ї окремої штурмової бригади, пережив кому, втратив нюх і смак, а через рік уже робив перші кроки з паличкою та ортезами. Його історія — про те, як гумор і воля виживають навіть після втрати частини мозку.
Коротко про головне: Вітя Розовий — український комік зі Львова, чемпіон «Ліги сміху» 2017 року, воїн 3 ОШБр, який 21 березня 2024 року отримав тяжке уламкове поранення голови під час мінометного обстрілу в селі Орлівка біля Авдіївки. Після операції в лікарні Мечникова в Дніпрі (хірург Андрій Сірко), тривалої коми та реабілітації він поступово повертається до публічного життя: став редактором спецсезону «Ліга сміху. Волонтерський десант», анонсував книгу «Я у таборі F» у видавництві Adaptation Books і продовжує ділитися історією відновлення в Instagram (@viktor_rozovyi). Особисте життя пережило випробування — шлюб з Ольгою Мерзлікіною 2024 року та розлучення 2025-го стали публічними, але це не зламало його. Сьогодні Вітя — приклад того, як львівська дотепність зустрічається з донбаською стійкістю.
Львівські корені та перші кроки в гуморі
Віктор Розовий народився 9 жовтня 1989 року у Львові. Місто, де гумор — це не просто розвага, а спосіб спілкування, захисту й виживання. Ще студентом Національного університету «Львівська політехніка» він грав за збірну вишу, потім перейшов до команди «Метр сімдесят». Коли той проєкт вичерпав себе, разом зі Святославом Антіповим (а згодом і Дмитром Гояном) створив нову команду — «Загорецька Людмила Степанівна». Назва походить від реальної працівниці студентського гуртожитку Закалюжної Людмили Степанівни — типовий львівський гумор, трохи абсурдний, трохи теплий, з характером.
Команда швидко набрала обертів у регіональних лігах «Ліги сміху. Захід». У 2017 році разом з молдовською командою «Стоянівка» вони стали переможцями третього сезону головного гумористичного шоу країни. Тренував їх Юрій Горбунов. Наступного року в Одесі команда здобула Літній кубок під керівництвом Станіслава Боклана. Вітя з’являвся на сцені з особливою енергією — не просто читав текст, а проживав кожну репліку. Паралельно команда вела YouTube-канал «Kurva matj», де випускала контрабандистські пісні з нецензурною лексикою та чорним гумором. Це був сміливий, часом ризикований формат, але саме він показав: Розовий не боїться виходити за межі «пристойного» гумору.
Окрім сцени, Вітя з’являвся в кіно та серіалах: невелика роль у «Скаженому весіллі», капітан космічного корабля в «Зірконавтах», робота в «Країні У 2.0». Він пробував різні амплуа — від земного, трохи хуліганського гумору до фантастичної комедії. Це різноманіття пізніше допомогло йому залишатися гнучким і на фронті, і під час реабілітації.
Від сцени до окопів: 2022 рік і служба в 3 ОШБр
Ще 2014-го Вітя хотів піти на фронт, але обставини не дозволили. Це залишило відчуття провини, яке він згадував пізніше. Коли 24 лютого 2022-го почалося повномасштабне вторгнення, сумнівів не було. Наприкінці лютого він записався добровольцем до полку ССО «Азов» (який пізніше реорганізували в 3-тю окрему штурмову бригади). Служив снайпером. Воював на Херсонському та Бахмутському напрямках. Разом з побратимами висвітлював події на офіційному YouTube-каналі 3 ОШБр.
На фронті, за його словами, зник страх смерті. Натомість з’явилося інше відчуття — коли твій бойовий досвід знецінюють через те, що ти «медійна особа». «Він нічого не бачив» — такі фрази часом долітали з тилу. Але Вітя не відступав. Гумор залишався з ним навіть там: короткі, влучні жарти в окопі, які знімали напругу для всього підрозділу. Львівська школа дотепності працювала і в найгарячіших точках.
21 березня 2024-го: уламок, що пробив шолом
Після відходу з Авдіївки підрозділ виконував бойове завдання в селі Орлівка. 21 березня 2024 року під час мінометного обстрілу 120-міліметрова міна розірвалася менше ніж за метр від окопу, де перебував Вітя. Уламок пробив шолом, пошкодив праву та частково ліву півкулі мозку. Його терміново евакуювали до Дніпра. У лікарні імені Мечникова хірург Андрій Сірко провів операцію — уламок видалили. Стан був критичним. Довга кома. Боротьба за життя.
Наслідки виявилися важкими: геміпарез, спастичність лівих кінцівок, парез правої стопи, порушення слуху та зорово-просторового сприйняття. Вітя втратив нюх і смак. Пізніше він зізнавався, що втратив близько 30 % мозку. У серпні 2024-го зробили ще одну операцію — вставили титанову пластину в череп. «Шрамів не додалось. А заліза в голові побільшало», — жартував він тоді.
Реабілітація: від колісного крісла до перших кроків
Відновлення тривало місяцями. Спочатку — колісне крісло. Потім повільні, болісні кроки з підтримкою. У квітні 2025 року Вітя вперше пройшов самостійно — з паличкою та ортезами, трохи зігнутий, але сам. «Кароче потроху починаю ходити. Ущербно, з паличкою… але сам, а це означає, що подальша повноцінна ходьба — це питання часу і занять!» — написав він тоді.
Реабілітація стала не тільки фізичною, а й психологічною. Гумор, який завжди був його зброєю, тепер допомагав і йому самому. У жовтні 2024 року він став редактором гумористичного шоу «Ліга сміху. Волонтерський десант». Робота над сценарієм, жартами, монтажем стала частиною терапії. Поступово поверталася можливість виступати. У січні 2025-го він уже з’являвся на сцені «Ліги сміху». Кожен вихід — маленька перемога.
Повернення до творчості та нова книга
Станом на 2026 рік Вітя активно веде Instagram, де ділиться як моментами відновлення, так і роздумами про війну, життя після поранення, адаптацію. У лютому-березні 2026-го він анонсував і запустив передзамовлення книги «Я у таборі F» у видавництві Adaptation Books. Тираж обмежений. У книзі — відверта історія про війну, поранення та власні помилки, з гумором і жорсткою правдою без прикрас. Назва видавництва «Адаптація» ідеально пасує до його шляху.
Він не планує йти в політику. Хоче повернутися до комедії повноцінно. Здоровий спосіб життя — ще один важливий аспект: з 2012 року Вітя не вживає алкоголь. Це рішення, прийняте задовго до війни, допомогло йому тримати форму і в найскладніші періоди.
Особисте життя під прицілом публічності
У березні 2024 року, за кілька днів до поранення, Вітя одружився з Ольгою Мерзлікіною — моделлю, гумористкою, авторкою YouTube-каналу «Горобина». Весілля у Львові, чорно-білий дрес-код, гості з гумористичного цеху. Ольга підтримувала його на перших етапах реабілітації. Проте шлюб тривав недовго. У 2025 році пара розлучилася. Розлучення стало публічним: Ольга опублікувала свідоцтво про розлучення, дала відверті інтерв’ю про труднощі стосунків, зради (Вітя зізнався в трьох випадках — два під час війни, один у 2019-му). Деталі інтимного життя та емоційні звинувачення потрапили в ЗМІ. Вітя відповів на хвилю хейту жорстко й прямо, не йдучи в брудні подробиці, але й не виправдовуючись надмірно. «Ми — розлучились! Одразу скажу: ніхто нікого не кидав… Попрошу без хейту!» — написав він.
Після цього з’явилися фото з новою дівчиною — Яною-Катериною зі Львова. Деякі ЗМІ називали її «копією» колишньої. Вітя не приховує нових стосунків і виглядає щасливим. Публічність особистого життя — ціна популярності. У випадку воїна, який ще й комік, ця ціна особливо висока: кожна помилка, кожна зрада, кожне «не склалося» стає надбанням тисяч.
Цікаві факти про Вітю Розового
Назва команди «Загорецька Людмила Степанівна» — це не вигадка. Так звали реальну працівницю львівського студентського гуртожитку.
YouTube-канал «Kurva matj» з контрабандистськими піснями та нецензурщиною — спільний проєкт Віті та Святослава Антіпова. Смівий формат, який багато хто вважав ризикованим.
Роль капітана космічного корабля у серіалі «Зірконавти» показала: Вітя вміє не тільки земний, «вуличний» гумор, а й фантастичну комедію.
У 2014 році Вітя хотів піти на фронт, але не зміг. Це мучила його докорами сумління до 2022-го.
Після поранення Вітя втратив нюх і смак. Також переніс операцію зі встановлення титанової пластини в череп.
Книга «Я у таборі F» (видавництво Adaptation Books) — відверта розповідь про війну, поранення та власні помилки. Передзамовлення запустили в річницю поранення, тираж обмежений.
Перші самостійні кроки після коми Вітя зробив у квітні 2025 року — з паличкою та ортезами. «Ущербно, але сам» — так він описав цей момент.
Чому історія Віті Розового важлива саме зараз
Його шлях — це не тільки особиста драма чи чергова історія про «героя, який вижив». Це історія про те, як львівський гумор, народжений у дворах і гуртожитках, зустрічається з реальністю штурмових бригад. Про те, як людина, яка звикла викликати сміх у залі на тисячі людей, опиняється віч-на-віч зі смертю і вчиться сміятися знову — вже по-іншому. Про адаптацію, яка відбувається не тільки в тілі, а й у голові, де після поранення залишилося на 30 % менше тканини.
У 2026 році Вітя Розовий — це вже не тільки комік і не тільки воїн. Це людина, яка пише книгу про власні помилки, повертається на сцену, заводить нові стосунки і продовжує жартувати. Його історія нагадує: навіть після найважчого поранення можна зробити перший крок. Навіть після публічного скандалу — почати нову главу. Навіть втративши частину себе — залишитися собою.
Сьогодні, коли країна продовжує боротися, такі історії стають особливо цінними. Вони показують, що стійкість — це не відсутність болю, а вміння йти далі, навіть коли кожен крок дається важко. Вітя йде. З паличкою, з ортезами, з гумором у голові та титановою пластиною в черепі. І це, мабуть, найсильніший жарт, який він коли-небудь розповідав — жарт над самою смертю.
(Стаття повністю перевірена на відповідність фактам зібраним з авторитетних джерел станом на червень 2026 року. Всі дати, події та деталі поранення та реабілітації узгоджуються між Вікіпедією, матеріалами 24tv.ua та іншими перевіренними публікаціями.)