Сергій Стерненко — один із тих українців, чиє ім’я стало майже синонімом незламності, різкої публічної позиції та системної допомоги армії. Народився 20 березня 1995 року в селі Садове Білгород-Дністровського району Одеської області, він пройшов шлях від адміністратора соцмереж і учасника Революції Гідності до голови громадської організації «Небайдужі», засновника благодійного фонду «Спільнота Стерненка» і позаштатного радника міністра оборони з питань застосування безпілотників. Його YouTube-канал STERNENKO зібрав понад 2,17 мільйона підписників, а зібрані ним кошти та дрони вже вимірюються сотнями тисяч одиниць техніки, переданої на фронт.
У публічному просторі Стерненко з’явився як жорсткий критик проросійських впливів, корупції та неефективності влади. Три замахи 2018 року, четвертий у травні 2025-го, гучна судова справа щодо депутата Щербича і постійні збори на FPV-дрони зробили його фігурою, яку одночасно підтримують тисячі людей і критикують із різних боків політичного спектра. Сьогодні він не просто коментує події — він впливає на те, як українські підрозділи отримують сучасну зброю.
Дитинство, освіта і перші кроки в громадській діяльності
Батько Сергія — колишній прикордонник, мати — вчителька. У родині росло троє синів. До 2014 року хлопець жив звичайним життям одеського підлітка: займався дзюдо, адміністрував групи в соціальних мережах, навіть пробував себе в хіп-хопі під псевдонімами MC Esdabes та іншими. Ніщо не вказувало на майбутню публічну кар’єру.
Усе змінила Революція Гідності. У січні 2014-го Стерненко приєднався до одеського Євромайдану, а вже в лютому опинився в Києві під час протистоянь на вулиці Грушевського. Після повернення в Одесу став одним із організаторів місцевого осередку «Правого сектору» і вже 22 березня 2014 року очолив його. Під його керівництвом осередок брав участь у захисті міста від проросійських провокацій 2 травня 2014-го, допомагав рятувати людей під час пожежі в Будинку профспілок і проводив антинаркотичні рейди.
Освіту Стерненко отримував паралельно з активізмом. У 2016 році закінчив Одеський коледж економіки, права та готельно-ресторанного бізнесу за спеціальністю «Правознавство». Через три роки здобув ступінь бакалавра в Одеському національному університеті імені Мечникова, а в 2022-му — магістра міжнародного права в Інституті міжнародних відносин Київського національного університету імені Шевченка. Юридична підготовка пізніше допомогла йому не лише в публічних дискусіях, а й у захисті власних інтересів у судах.
Правий сектор, люстрація і конфлікти з місцевою владою
Період 2014–2017 років став для Стерненка часом найбільш інтенсивної вуличної активності. Він організовував «сміттєву люстрацію» Нестора Шуфрича, зривав концерти російських артистів, блокував спроби проросійських сил закріпитися в Одесі, добивався кримінальних справ проти місцевих корупціонерів. У 2015-му разом із однодумцями започаткував «Народну люстрацію» — ініціативу, спрямовану на очищення влади від людей, пов’язаних із режимом Януковича та сепаратизмом.
У лютому 2017 року Стерненко добровільно залишив «Правий сектор». Причини він пояснював внутрішніми розбіжностями та бажанням працювати незалежно. Невдовзі з’явилася громадська організація «Небайдужі», яку він очолив. Організація займалася захистом громадських просторів, боротьбою з незаконними забудовами та моніторингом дій місцевої влади. Саме після акцій проти знищення літнього театру в міському саду Одеси на активіста почалися серйозні напади.
Серія замахів і справа Щербича
Між лютим і травнем 2018 року на Сергія Стерненка було скоєно три напади. Перший — побиття біля будинку. Другий — постріл із травматичної зброї в шию. Третій, найжорстокіший, стався 24 травня: двоє нападників атакували його та дівчину Наталію Усатенко. Один із нападників загинув від ножових поранень, другий втік за кордон. Стерненко отримав поранення руки та струс мозку. Справу про третій напад пізніше передали до СБУ через можливу причетність місцевих силовиків і політиків.
Паралельно розгорталася кримінальна справа 2015 року щодо викрадення депутата Комінтернівської райради Сергія Щербича. У лютому 2021-го Приморський районний суд Одеси засудив Стерненка до семи років і трьох місяців ув’язнення з конфіскацією половини майна. Рішення викликало хвилю протестів у кількох містах України. Уже в травні того ж року апеляційний суд пом’якшив вирок: визнав винним у незаконному позбавленні волі, але звільнив від покарання через закінчення строків давності, а за зброю залишив умовний строк. У 2022-му касаційний суд зняв частину звинувачень і погасив судимість.
1 травня 2025 року стався четвертий напад. Жінка середнього віку вистрелила в Стерненка біля його будинку. Куля прошила одяг охоронця. За версією слідства, замовниками виступили російські спецслужби. Підозрювану затримали.
Блогер, який став одним із найвпливовіших голосів
YouTube-канал STERNENKO виріс із коротких відео про одеські події до щоденних розборів воєнних, політичних і суспільних тем. Підписників уже понад 2,17 мільйона, загальна кількість переглядів перевищила 1,4 мільярда. Характерна риса стилю — різкість, відсутність дипломатичних формулювань і фірмова фраза «Нашої русофобії недостатньо». Канал став майданчиком, де Стерненко не лише коментує, а й оголошує збори, звітує про передачу техніки та критикує неефективні рішення влади.
Саме через блог тисячі людей дізналися про проблеми з якістю державних FPV-дронів, про затримки з постачанням і про успішні удари, здійснені технікою, яку купували волонтери. У 2020 році канал отримав премію «Паляниця» як «Людина року в українському YouTube».
Волонтерство, яке вимірюється сотнями тисяч дронів
Після 24 лютого 2022 року Стерненко спочатку долучився до підрозділу «Честь» Сил спеціальних операцій, потім патрулював Київ у складі територіальної оборони. Дуже швидко основним напрямком стала логістика: закупівлі FPV-дронів, засобів РЕБ, оптики та іншого обладнання.
Разом із фондом Сергія Притули у жовтні 2022-го зібрали 352 мільйони гривень на дрони RAM II. До серпня 2023-го загальна сума допомоги наблизилася до 500 мільйонів. У 2024 році тільки через ініціативи Стерненка було закуплено близько 104 тисяч FPV-дронів. У січні 2025-го офіційно запрацював благодійний фонд «Спільнота Стерненка». Станом на літо 2026 року фонд і команда передали вже понад 280 тисяч FPV-дронів більш ніж 550 підрозділам.
Дрони, куплені за ці гроші, знищували російські системи ППО «Тор», завдавали ударів по аеродромах і логістичних вузлах. Стерненко регулярно публікує відео з підтвердженнями ефективності техніки, яку передали волонтери.
Цікаві факти про Сергія Стерненка
- До Майдану він пробував себе в хіп-хопі і навіть записував треки під кількома псевдонімами.
- У 2016 році отримав медаль «За жертовність і любов до України» від УПЦ КП.
- У листопаді 2024-го офіційно заручився з Наталією Усатенко, яка була з ним під час третього нападу 2018 року.
- У грудні 2025-го Президент України нагородив його відзнакою «Золоте серце» за волонтерську допомогу обороні.
- Філософія його фонду проста: 100 % коштів, зібраних на армію, ідуть виключно на техніку, без операційних витрат із цих донатів.
Радник міністра оборони з питань БпЛА
22 січня 2026 року міністр оборони Михайло Федоров призначив Сергія Стерненка своїм позаштатним радником з питань підвищення ефективності використання безпілотних літальних апаратів на фронті. Рішення стало логічним продовженням його волонтерської роботи. Тепер досвід людини, яка роками бачила проблеми постачання «з землі», використовується на рівні міністерства.
Стерненко публічно говорить про необхідність змінювати підходи до державних закупівель дронів, підвищувати якість техніки та прискорювати впровадження нових рішень. Його критика часто звучить жорстко, але саме ця прямота зробила його одним із небагатьох волонтерів, чий голос чують і в кабінетах, і на передовій.
Шлях Сергія Стерненка — це історія про те, як особиста відповідальність, публічність і системна робота можуть змінювати реальність війни. Від одеської вулиці 2014-го до кабінету міністра оборони 2026-го пролягає довга і часто небезпечна дорога. І вона досі не закінчена.