Олександр Ктиторчук народився 27 липня 1964 року в Бердичеві на Житомирщині. Понад тридцять років він залишався помітною фігурою в українській фотографії — київський портретист, чиї знімки з’являлися в глянцевих виданнях, а студія ставала місцем роботи з молодими моделями та відомими артистами. У січні 2025 року суд визнав його винним у зґвалтуванні та розбещенні неповнолітніх дівчат і призначив покарання у вигляді 12 років і 10 місяців позбавлення волі.
Його шлях почався в невеликому місті, де візуальна культура лише пробивалася крізь радянські обмеження. Переїзд до Києва відкрив доступ до нових можливостей у часи становлення незалежної України. Без формальної художньої освіти Ктиторчук опанував ремесло самостійно — через практику, експерименти зі світлом і постійну роботу з людьми. У 1990-х і 2000-х роках, коли з’являлися перші глянцеві журнали та модельні агентства, він швидко увійшов у коло затребуваних фотографів, які формували візуальний образ нової епохи.
Студія в Києві стала для нього не просто робочим простором, а лабораторією емоцій. Ктиторчук часто зосереджувався на психологічному портреті — намагався передати не лише зовнішність, а й внутрішній стан людини. М’яке студійне світло, точні ракурси, увага до міміки та постави — усе це формувало його впізнаваний почерк. Він працював як з плівкою, так і з цифровою технікою, що дозволило йому гнучко реагувати на технічні зміни в галузі. Багато хто з тих, хто проходив через його об’єктив, відзначав уміння створити атмосферу довіри, в якій модель могла розкритися.
З часом Ктиторчук почав передавати досвід наступному поколінню. Він заснував власну «Фотошколу Олександра Ктиторчука», де проводив заняття з портретної зйомки, композиції та психології роботи з моделлю. Його лекції та курси привертали увагу початківців, які прагнули опанувати тонкощі жанру. Окремі заняття стосувалися саме взаємодії фотографа й моделі — як побудувати контакт, як уникнути напруги в кадрі, як працювати з природним світлом на пленері. Деякий час він також читав лекції чи проводив майстер-класи в інших київських фотошколах. Для багатьох молодих фотографів і моделей його ім’я асоціювалося з професійним стартом у 2010-х роках.
Паралельно з викладанням Ктиторчук активно знімав для телебачення та шоу-бізнесу. Він працював фотографом на проєктах «Шанс.Model.ua» та «Від пацанки до панянки» на каналі «1+1». У його портфоліо — знімки Тіни Кароль, Олі Полякової та багатьох інших українських артистів, акторів і моделей. Його фото з’являлися на обкладинках, у рекламних кампаніях і театральних матеріалах. У модельному середовищі його вважали одним із медійних і впізнаваних майстрів, здатних швидко створювати якісний візуальний контент. До 2020 року Ктиторчук залишався фігурою, з якою асоціювалися успішні портретні сесії та навчання.
У листопаді 2020 року ситуація кардинально змінилася. Правоохоронці затримали фотографа за підозрою в злочинах сексуального характеру проти неповнолітніх. Слідство зосередилося на епізодах 2016–2020 років, коли під час або навколо фотосесій Ктиторчук вчиняв протиправні дії щодо дівчат віком від 15 років. Справа розглядалася понад чотири роки. Судові засідання супроводжувалися свідченнями потерпілих, експертизами та аналізом матеріалів. У ході процесу Ктиторчук частково визнав провину, а також компенсував моральну шкоду деяким потерпілим.
10 січня 2025 року суд виніс вирок. Згідно з інформацією BBC News Україна, Ктиторчука засудили до 12 років і 10 місяців позбавлення волі за зґвалтування, розбещення неповнолітніх та виготовлення порнографічних матеріалів за участю неповнолітніх. Додатково суд заборонив йому протягом трьох років обіймати посади або займатися діяльністю, пов’язаною з неповнолітніми. Час, проведений у слідчому ізоляторі, зарахували до строку покарання. Станом на середину 2026 року публічної інформації про успішне оскарження вироку чи дострокове звільнення немає — Ктиторчук продовжує відбувати покарання.
Справа набула широкого розголосу. У соціальних мережах з’явилися історії інших жінок, які розповідали про досвід взаємодії з фотографом у минулі роки. Деякі з них використовували хештег #ЖертвиКтитора. Обговорення вийшло за межі конкретної справи й торкнулося ширших питань етики у фотографії та модельному бізнесі — особливо коли мова йде про роботу з молодими людьми, які тільки входять у професію. Модельні агенції та фотостудії почали активніше впроваджувати правила супроводу неповнолітніх на зйомках та чіткіші етичні стандарти.
Ктиторчук прожив яскраву творчу біографію, в якій поєдналися десятиліття практичної роботи, викладання та співпраця з медіа. Його внесок у розвиток портретної фотографії в Україні 2000–2010-х років залишається частиною візуальної історії країни. Водночас судовий вирок зафіксував тяжкі порушення закону та професійних меж, які не можуть бути виправдані творчими досягненнями.
Цікаві факти про творчість та викладання Олександра Ктиторчука
- Понад 30 років досвіду: Ктиторчук почав активно знімати ще за часів плівкової фотографії та успішно перейшов на цифрові технології, зберігаючи авторський почерк.
- Власна фотошкола: Він не просто проводив разові майстер-класи, а створив системну програму навчання портретній зйомці з акцентом на психологію моделі та роботу зі світлом.
- Телевізійні проєкти: Робота на «Шанс.Model.ua» та «Від пацанки до панянки» дозволила йому знімати сотні молодих учасниць і водночас бути частиною популярних шоу.
- Портрети зірок: У його архіві — знімки Тіни Кароль, Олі Полякової та багатьох інших артистів, чиї фото використовувалися для обкладинок і промо-матеріалів.
- Серія «Сказочная Венеція»: Один із арт-проєктів демонстрував здатність перетворювати реальні міські пейзажі на атмосферні, майже казкові кадри.
- Фокус на емоції: На заняттях Ктиторчук часто наголошував, що справжній портрет народжується не з техніки, а з контакту між фотографом і людиною перед об’єктивом.
Ці факти показують людину, яка десятиліттями впливала на візуальну культуру та навчала інших бачити кадр глибше. Водночас вони нагадують про відповідальність, яка лежить на кожному, хто працює з людьми — особливо молодими та вразливими — у творчому середовищі. Професійна майстерність і людська етика в таких випадках не можуть існувати окремо.