Ніжний, але проникливий голос Даніели Заюшкіної вже майже двадцять років лине зі сцени, ніби поєднуючи тендітність фортепіанних пасажів із силою рок-ритмів. Вона не просто співачка — це авторка, яка пише тексти так, ніби веде щоденник цілого покоління, аранжувальниця, чия диригентська освіта відчутна в кожній багатошаровій композиції, і фронтвумен гурту Vivienne Mort, що з 2007 року залишається одним із найяскравіших явищ українського інді-року.
Її шлях почався не з гучних фестивалів, а з дитячого захоплення Йоганном Себастьяном Бахом і рішення не їсти м’яса з п’яти років. Ці два факти, здається, задали тон усьому подальшому життю: глибока повага до структури й гармонії класики поєдналася з етичною послідовністю та внутрішньою свободою.
Ранні роки та перші кроки в музиці
Даніела Ігорівна Душенко (сценічне прізвище Заюшкіна) народилася 3 грудня 1989 року в Києві. Музика увійшла в її життя рано — вже з чотирьох років. Бах став першим і найважливішим учителем: складні фуги та прелюдії формували слух і розуміння багатоголосся, яке пізніше проявиться в аранжуваннях Vivienne Mort.
У 2007 році, навчаючись на першому курсі диригентського факультету Київського державного вищого музичного училища імені Рейнгольда Глієра, вона отримала пропозицію стати вокалісткою альтернативного гурту Etwas Unders. Там Даніела співала не лише чистим голосом, а й опанувала скрім — техніку, яка вимагала повної віддачі та контролю дихання. Участь у записі однойменного альбому та виступи на рок-фестивалях дали перший професійний досвід: студійну дисципліну, роботу з колективом і розуміння, як звучить жива енергія на великій сцені.
Після розпаду Etwas Unders того ж 2007 року вона почала шукати музикантів для власного проєкту. Так народився Vivienne Mort — назва, що поєднує французьку елегантність із англійською mort (смерть), ніби натякаючи на постійний діалог між тендітністю й кінцевістю, світлом і тінню.
Становлення Vivienne Mort: від перших міні-альбомів до «Досвіду»
Перші роки гурту були часом пошуку звуку. У 2010 році вийшов дебютний міні-альбом «Єсєнтукі LOVE» — інтимний, камерний реліз, який за результатами опитування сайту ФаДієз визнали найкращим міні-альбомом року. Уже тут проявився фірмовий стиль: поєднання фортепіано, делікатних аранжувань і текстів, що більше нагадували поезію, ніж типові рок-вірші.
2013 року з’явився повноформатний «Театр Pipinó» — перший великий реліз, підтриманий українським туром. Кліп на пісню «Сліди маленьких рук» швидко розлетівся мережею, принісши гурту ширшу аудиторію. Далі послідували міні-альбоми «Готика» (2014), «Filin» (2015) та «Rósa» (2016). Кожен реліз — це новий відтінок палітри: від готичних, дещо театральних інтонацій до більш світлих, меланхолійних композицій.
Альбом «Досвід» 2018 року став важливим етапом. Тут гурт експериментував зі звучанням флейти сякухаті, хвиль Мартено та навіть записами звуків лісу. Даніела вже не просто співала — вона створювала цілісні звукові світи, де класична освіта зустрілася з сучасним інді-роком і електронними текстурами. Пісня «Час» з цього альбому досі залишається однією з найвідоміших і найчастіше виконуваних наживо.
«Фата» 2024: концептуальний альбом про долю та внутрішнє світло
Після шести років тиші, 30 серпня 2024 року Vivienne Mort випустили концептуальний альбом «Фата». Це не просто збірка пісень — це цілісна історія, поділена на три частини: усвідомлення нової реальності, прощання зі старим світом і пошук себе в умовах, коли «любу не стало».
Назва «Фата» має подвійне прочитання. З одного боку — традиційний головний убір нареченої, що закриває обличчя від світу, а з іншого — доля, жереб, який Україна прийняла, вступивши в боротьбу з абсолютним злом. Треки «Ізюм», «Голод», «Іскра», «Сам, сам, сам» звучать як щоденник людини, яка вчиться жити далі, зберігаючи внутрішнє світло навіть тоді, коли зовнішній світ тріщить по швах.
Оглядачка Олена Мосійчук з медіа СЛУХ назвала альбом «цілим всесвітом, сповненим любові, болю і надії». Кожну композицію справді хочеться прожити — не просто прослухати.
Голос, фортепіано та диригентська школа в аранжуваннях
Те, що Даніела — дипломований диригент, відчутно в усьому, що вона робить. Навіть у форматі інді-рок тріо (основний склад: Даніела — вокал і фортепіано, Гліб Проців — барабани, а в різні періоди — бас і додаткові музиканти) аранжування завжди багатошарові. Фортепіано тут не просто акомпанемент — це повноцінний персонаж, що веде мелодію, створює гармонійну напругу і дає простір голосу.
Її вокал — це поєднання крихкості та внутрішньої сили. Вона може співати майже пошепки, а наступної миті — видавати потужний, емоційно насичений звук, не втрачаючи при цьому інтонаційної чистоти. Класична школа дала їй техніку, а рок-сцена — свободу і сміливість експериментувати.
Музика в часи війни: благодійність і підтримка
Після повномасштабного вторгнення 2022 року Даніела та гурт активно підтримують Збройні сили України. Вони дають концерти для військовослужбовців, беруть участь у благодійних проєктах. У 2025–2026 роках Даніела вирушила в турне благодійних концертів «при свічках» — спочатку Канадою, а потім Європою. Формат інтимний: фортепіано, голос і свічки, що створюють атмосферу довіри та спільного переживання.
Паралельно з гуртом вона дає сольні виступи з вокальним квартетом — ще один прояв диригентської освіти та любові до багатоголосся. У 2026 році вона також повідомляла про поранення близької людини і залишалася поряд, продовжуючи при цьому творчу та волонтерську діяльність.
Особисте життя за лаштунками сцени
Даніела залишається однією з найзакритіших українських музиканток. Вона рідко говорить про особисті стосунки в інтерв’ю, обираючи фокус на творчості та суспільних темах. Станом на 2026 рік вона не перебуває в офіційному шлюбі та не має дітей. Її життя — це баланс між сценою, студією, волонтерством і тихими моментами, коли можна просто бути собою.
Вона багато подорожує (зйомки кліпу «Пташечка» проходили в Мумбаї), любить ретро-артистів і часто згадує, що найбільше цінує в людях чесність і внутрішню свободу. У розмовах про мову вона чітко позиціонує себе: українська для неї — мова поезії, пісень і внутрішньої ідентичності.
Чому її творчість резонує саме зараз
У часи, коли багато хто шукає в музиці або гучний ескапізм, або поверхневий оптимізм, Vivienne Mort пропонують інше — глибоке, чесне проживання. Їхні пісні не обіцяють легких відповідей. Вони супроводжують: у моменти, коли «любу не стало», коли доводиться збирати себе по шматочках, коли потрібно знайти «іскру» всередині.
Даніела Заюшкіна не стала «популярною» в класичному розумінні чартів — і, здається, ніколи цього не прагнула. Вона обрала шлях, де якість текстів, щирість голосу та цілісність художнього висловлювання важливіші за кількість прослуховувань. І саме тому її музика залишається важливою для тих, хто шукає в мистецтві не розвагу, а дзеркало та опору.
Цікаві факти
З п’яти років — вегетаріанка. Це рішення Даніела прийняла ще дитиною і дотримується його все життя — один із проявів її послідовності та внутрішньої етики. Бах як перший учитель. Саме з прелюдій та фуг Йоганна Себастьяна почалося її глибоке розуміння гармонії та багатоголосся, яке вона пізніше перенесла в рок-аранжування. 300 невиданих пісень. У 2023 році Даніела згадувала, що має близько трьохсот композицій, які «не соромно презентувати». Альбом «Фата» — лише частина цього величезного творчого доробку. Кліп у Мумбаї. Відео на пісню «Пташечка» з альбому «Rósa» знімали в Індії — один із найяскравіших візуальних експериментів гурту. Концерти при свічках 2026. Турне Європою та Канадою в інтимному форматі «при свічках» стало не просто благодійною акцією, а справжнім ритуалом спільного переживання та підтримки. Сольні виступи з квартетом. Окрім гурту Даніела активно виступає сольно, поєднуючи фортепіано з вокальним квартетом — ще один доказ її любові до багатоголосся та класичних коренів.
Творчість Даніели Заюшкіної та гурту Vivienne Mort — це не просто дискографія з красивими обкладинками. Це живий, дихаючий організм, який продовжує рости разом із країною: від перших інтимних міні-альбомів до концептуальних робіт про війну та відновлення, від камерних квартирників до благодійних турів «при свічках». Її голос залишається одним із тих, що не просто звучить — він допомагає чути себе і чути одне одного навіть у найтемніші часи.