Бірюзові води Карибського моря ніжно омивають береги невеликого вулканічного острівця, що лежить за кілька кілометрів на південний схід від Сент-Томаса в Американських Віргінських Островах. Літтл-Сент-Джеймс, відомий у світі як острів Епштейна, займає від 70 до 78 акрів і виглядає як класичний тропічний рай із білим піском, пальмами та приватними пляжами. Саме сюди Джеффрі Епштейн привіз свою розкішну резиденцію, а згодом — і тінь найгучніших звинувачень у сексуальній експлуатації неповнолітніх.
Острів став символом справи, яка розкрила механізми влади, грошей та безкарності. Тут перетиналися інтереси фінансистів, науковців, політиків і моделей. Тут діяла мережа вербування, яку очолювала Гілейн Максвелл. А після арешту та смерті Епштейна у 2019 році острів знову опинився в центрі уваги — спочатку через продаж, а потім через нові порції документів, які продовжують з’являтися у 2025–2026 роках.
Географія та природне середовище Літтл-Сент-Джеймс
Острів розташований у складі американської території Віргінських островів — невключеної території США зі своїм законодавством та податковими особливостями. Найвища точка сягає лише 25 метрів, клімат визначають пасати, які приносять свіже повітря та відносно суху зиму. До придбання Епштейном тут уже стояла основна вілла, кілька гостьових котеджів, овальний басейн і невеликі кабани. Природа залишалася недоторканою: скелясті береги, мангрові зарості та кристально чиста вода, яка манила своєю віддаленістю.
Саме ця віддаленість і стала однією з причин, чому фінансист обрав саме це місце. Доступ тільки човном або гелікоптером гарантував максимальну приватність. У 2005 році Епштейн домігся прокладання окремого силового та оптоволоконного кабелю від Сент-Томаса, що забезпечило незалежне електропостачання та зв’язок.
Придбання та перші зміни
У 1997 році острів належав венчурному капіталісту Арчу Камміну і був виставлений на продаж за 10,5 мільйона доларів. У квітні 1998 року компанія L.S.J. LLC, єдиним учасником якої був Джеффрі Епштейн, купила його за 7,95 мільйона доларів. Епштейн, який уже мав досвід роботи в Bear Stearns і створив власну фірму з управління активами для надбагатих клієнтів, активно використовував податкові переваги юрисдикції Віргінських островів. Пізніше він придбав і сусідній, більший острів Грейт-Сент-Джеймс.
Вже на початку 2000-х почалася масштабна реконструкція. Дизайнер Едвард Таттл, відомий роботою з мережею Aman Resorts, перетворив головну резиденцію на колонадну віллу в середземноморському стилі. З’явилися додаткові гостьові будинки, басейн, кабани, причал і вертолітний майданчик. До 2008 року на острові працювало близько 70 осіб — від охоронців до персоналу, який обслуговував басейни та сади. Епштейн вимагав від усіх абсолютної конфіденційності.
Загадкова блакитно-біла споруда
Найбільше дискусій викликає будівля на південно-західному краю острова — блакитно-біла смугаста споруда кубічної форми з елементами, що нагадують храм або павільйон. У 2010 році архітектори подали дозвільні документи на «Музичний павільйон» — восьмикутну будівлю площею близько 3500 квадратних футів з роялем, критиою верандою та кам’яним оздобленням. Те, що зрештою збудували, суттєво відрізнялося: вища прямокутна конструкція, яскраві смуги, золотий купол (доданий між 2013 і 2014 роками) і статуї, що нагадували горгуль.
У 2017 році ураган Марія зірвав купол. Інтер’єр містив великий рояль фірми Wurlitzer, письмовий стіл, книжкові шафи, килим і портрети, зокрема Епштейна та Папи Римського. У 2026 році з’явилася нова інформація: Епштейн через свої близькосхідні контакти отримував для цієї споруди унікальні артефакти — гобелени з Мекки (кісуа), плитку з мечеті в Узбекистані та золотий купол, натхненний архітектурою стародавньої Сирії. Будівля, яку спочатку позиціонували як музичний павільйон, насправді слугувала чимось значно більш екзотичним і, можливо, символічним.
Мережа вербування та звинувачення
На острові Епштейн приймав високопоставлених гостей — науковців, бізнесменів, членів королівських родин і політиків. Літали приватним літаком, потім гелікоптером. Деякі візити стосувалися наукових дискусій та благодійних проєктів, які Епштейн підтримував. Водночас судові матеріали та свідчення жертв показали іншу картину.
Гілейн Максвелл, дочка британського медіамагната Роберта Максвелла, відігравала ключову роль у вербуванні молодих дівчат. Їх знайомили під приводом «массажу» або роботи моделі, обіцяючи гроші, поїздки та кар’єрні можливості. Багато жертв походили з неблагополучних сімей або шукали легкий заробіток. Свідчення, зібрані під час розслідування 2019 року та суду над Максвелл у 2021 році, підтвердили, що сексуальне насильство та експлуатація відбувалися і на Літтл-Сент-Джеймс.
Контрактор, який працював на острові кілька років, розповідав про фотографії напівоголених жінок, що висіли всюди — в офісі, спальні та на робочих столах. У 2008 році Епштейн уклав суперечливу угоду про визнання провини у Флориді, уникнувши федеральних звинувачень. У липні 2019-го його знову заарештували в Нью-Йорку за звинуваченнями в секс-трафікінгу неповнолітніх. 10 серпня 2019 року він помер у в’язниці — офіційна версія самогубство, проте обставини досі викликають питання.
Максвелл засудили у грудні 2021 року до 20 років ув’язнення. Фонд компенсації жертвам Епштейна виплатив понад 120 мільйонів доларів більш ніж сотні потерпілих.
Продаж та новий власник
Після смерті Епштейна острови Літтл-Сент-Джеймс і Грейт-Сент-Джеймс у березні 2022 року виставили на продаж за 125 мільйонів доларів — гроші мали піти на врегулювання позовів. У травні 2023 року їх придбав мільярдер Стівен Декофф, засновник Black Diamond Capital Management, за 60 мільйонів доларів. У пресрелізі йшлося про плани перетворити територію на п’ятизірковий курорт із 25 номерами, який мав створити робочі місця та підтримати туризм Віргінських островів, зберігаючи довкілля.
Острів Епштейна у 2026 році
Станом на початок 2026 року грандіозні плани так і не втілилися. Місцеві ЗМІ повідомляють про відсутність суттєвого прогресу в permitting та будівництві. Єдина подана заявка стосувалася складу площею близько 8800 квадратних футів на Літтл-Сент-Джеймс, і навіть вона залишалася неповною без екологічної оцінки. Декофф та його команда стикаються з іншою проблемою — постійними спробами сторонніх потрапити на острів. Інфлюенсери та допитливі туристи знімають відео для вірусного контенту, що створює загрози безпеці та репутації.
Нові порції документів Міністерства юстиції США, опубліковані наприкінці 2025 та на початку 2026 року, знову привернули увагу до острова. Серед них — кадри обходу території, зроблені владою Віргінських островів ще у 2020 році. Інтерес до теми не згасає: з’являються нові деталі про міжнародну мережу вербування, зокрема листування з жінкою з України, яка пропонувала «знайти дівчат» для Епштейна.
Цікаві факти про острів Літтл-Сент-Джеймс
Острів, який Епштейн придбав за менш ніж 8 мільйонів доларів, через чверть століття продали разом із сусіднім за 60 мільйонів — сума, що вдвічі менша за початкову оцінку 2022 року. Блакитно-біла споруда, яку багато хто називає «храмом», насправді мала стати музичним павільйоном за офіційними документами, але отримала купол, натхненний близькосхідною архітектурою, та артефакти з Мекки й Узбекистану. Золотий купол зруйнував ураган Марія у 2017 році.
У нещодавно опублікованих файлах справи з’явилися електронні листи українки-моделі, яка листувалася з Епштейном кілька років і пропонувала допомогти з пошуком дівчат. Це один із прикладів того, наскільки далеко сягала мережа. На Google Maps у Львові, Тернополі та деяких інших українських містах у 2026 році раптово з’явилися мітки «Острів Епштейна» — своєрідний мем, що показує, як тема проникла навіть у повсякденний цифровий простір.
На острові працювало до 70 осіб одночасно, а сам Епштейн називав його «Little St. Jeff». Сьогодні територія залишається приватною власністю, і плани щодо курорту все ще перебувають на стадії обговорень та неповних заявок. Тим часом бірюзова вода продовжує омивати береги, а питання про те, що саме відбувалося за стінами вілл і в кімнатах смугастої будівлі, залишаються відкритими для нових документів і нових інтерпретацій.
Історія Літтл-Сент-Джеймс — це не лише про одного чоловіка та його злочини. Це історія про те, як ізольоване місце може стати ареною для перетину найтемніших сторін людської природи та найвищих кіл влади. І про те, як навіть після продажу та зміни власника тінь минулого продовжує впливати на сприйняття прекрасного карибського куточка.