Нічний гул, схожий на віддалений мопед, який раптово наближається з висоти, став одним із найвпізнаваніших звуків сучасної війни. Це не просто шум двигуна — це сигнатура сімейства ударних безпілотників, відомих як герань БПЛА. Російська назва для іранських дронів-камікадзе Shahed-136 і їхніх модифікацій перетворила дешевий баражуючий боєприпас на інструмент масованих атак по енергетиці, складах і містах.
Герань БПЛА — це далекобійний одноразовий ударний дрон (лоітеринговий боєприпас), створений на базі іранського Shahed-136. Його запускають залпами з мобільних установок, він летить автономно за заздалегідь заданими координатами і вражає ціль бойовою частиною вагою від 40 до 90 кг. Дальність досягає 1000–2500 км залежно від модифікації та навантаження, крейсерська швидкість базової версії — близько 150–185 км/год. Саме ця комбінація низької вартості, великої дальності і можливості масового застосування зробила його одним із ключових засобів дальнього удару з осені 2022 року.
За роки конфлікту апарат пройшов шлях від майже точної копії іранського зразка до локалізованої російської платформи з посиленою навігацією, різними типами бойових частин і навіть реактивними двигунами. Сьогодні герань БПЛА — це вже ціле сімейство, куди входять поршневі «Герань-1» і «Герань-2», дешевші «Гербери»-приманки та реактивні «Герань-3», «Герань-4» і «Герань-5».
Як з’явилася герань БПЛА і чому її прозвали «мопедом»
Історія починається в Ірані. Компанія Shahed Aviation Industries розробила Shahed-136 близько 2020 року. Перші публічні кадри з’явилися в грудні 2021-го. Конструкція — класична «бесхвостка» з дельтоподібним крилом, толкаючим гвинтом і поршневим двигуном. Апарат замислювався як дешевий засіб для ударів по стаціонарних цілях на великій відстані.
Восени 2022 року Росія отримала перші партії іранських дронів і швидко дала їм власні назви: більший Shahed-136 став «Герань-2», менший Shahed-131 — «Герань-1». Перше підтверджене застосування в Україні зафіксували 12 вересня 2022 року поблизу Куп’янська. Уже в жовтні того ж року почалися масовані нічні атаки, зокрема удар 28 дронів по Києву 17 жовтня.
Характерний низький гул двотактного двигуна MD-550 (потужністю близько 50 к.с.) українці миттєво назвали «мопедом». Цей звук чути за кілька кілометрів, і він став своєрідним попередженням. Водночас саме простота конструкції дозволила швидко масштабувати виробництво. З 2023 року основне складання перенесли в особливу економічну зону «Алабуга» в Татарстані. Там дрон отримав російські компоненти навігації, посилений захист від радіоелектронної боротьби і нові бойові частини.
Конструкція та технічні характеристики базової герані БПЛА
Класична «Герань-2» має довжину корпусу близько 3,5 метра і розмах крила 2,5 метра. Стартова маса — приблизно 200 кг (у деяких модифікаціях до 240–250 кг). Бойова частина розташована в носовій частині і спочатку важила 40–50 кг. Пізніше з’явилися варіанти з 90-кілограмовою комбінованою кумулятивно-осколково-фугасною та запальною бойовою частиною, але за рахунок зменшення запасу палива дальність падала до 650–1000 км.
Двигун — двотактний поршневий, розроблений на базі німецького Limbach L550E і виробляється в Ірані та Китаї під маркою Mado MD-550. Він обертає дволопатевий толкаючий гвинт. Крейсерська швидкість становить 150–185 км/год, максимальна на пікіруванні може сягати 200–300 км/год. Висота польоту — від 60 метрів над землею до 4000 метрів. Навігація поєднує інерціальну систему з прийомом сигналів ГНСС (GPS, ГЛОНАСС, пізніше BeiDou і Galileo). Російські версії отримали антенні решітки типу «Комета» з 8, 12 і навіть 16 елементами для кращого захисту від глушіння.
Запуск відбувається з мобільної рейкової установки, встановленої на вантажівці. Твердопаливний прискорювач розганяє апарат, після чого відстрілюється, і далі працює вже поршневий двигун. Дрон не повертається — це класичний одноразовий баражуючий боєприпас.
| Параметр | Герань-2 (базова) | Герань-5 (реактивна) |
|---|---|---|
| Довжина / розмах крила | 3,5 м / 2,5 м | ~6 м / ~5,5 м |
| Маса | ~200–250 кг | ~850 кг |
| Бойова частина | 40–90 кг | ~90 кг |
| Двигун | Поршневий MD-550 (~50 к.с.) | Турбореактивний TELEFLY TF-TJ2000A |
| Швидкість | 150–185 км/год | 450–600 км/год |
| Дальність | 1000–2500 км | до ~950–1000 км |
Дані таблиці зібрані з відкритих оцінок українських і міжнародних джерел, зокрема матеріалів української Вікіпедії та звітів розвідки.
Еволюція сімейства: від поршневих «мопедів» до реактивних апаратів
«Герань-1» — менша і легша версія на базі Shahed-131. Довжина близько 2,6 м, маса близько 135 кг, бойова частина 10–20 кг, дальність до 900–1000 км. Її застосовували переважно на початку і як доповнення до більших апаратів.
З 2024–2025 років з’явилися реактивні модифікації. «Герань-3» і «Герань-4» отримали турбореактивні двигуни китайського виробництва (часто Telefly JT80 або подібні). Швидкість зросла до 300–500 км/год, що суттєво ускладнило перехоплення звичайними засобами. Дальність при цьому зменшилася через вищу витрату палива.
«Герань-5», вперше зафіксована в бойовому застосуванні на початку 2026 року, уже мало схожа на класичного «шахеда». Вона має нормальну аеродинамічну схему, довжину близько 6 метрів, розмах крила 5,5 метра і злітну масу до 850 кг. Турбореактивний двигун TELEFLY TF-TJ2000A дає крейсерську швидкість 450–600 км/год. Дальність оцінюється приблизно в 950 км, бойова частина — близько 90 кг. Апарат може запускатися з наземних установок, а також розглядається можливість повітряного старту зі штурмовиків Су-25 чи навіть вертольотів.
Окрему лінію становлять «Гербери» — дешевші й легші апарати, які часто використовують як хибні цілі. Вони змушують системи ППО витрачати дорогі ракети на недорогі об’єкти. Вартість однієї «Гербери» оцінюють у кілька тисяч доларів, тоді як «Герань-2» — у десятки тисяч.
Цікаві факти про герань БПЛА
- Характерний гул двигуна чути на відстані до 10 км у тиху ніч, через що дрон отримав прізвисько «літаючий мопед».
- У 2025–2026 роках на деяких модифікаціях з’явилися камери, модеми 4G і навіть можливість ручного коригування оператором на фінальному етапі.
- З’явилися версії, оснащені переносними зенітними комплексами «Верба» або ракетами Р-60: дрон може спочатку відстріляти ракету по повітряній цілі, а потім продовжити політ до наземної з бойовою частиною.
- Виробництво в «Алабузі» зросло до оцінок близько 2800 одиниць «Герань-2» на місяць у 2026 році за даними української розвідки, а територія зони за рік розширилася на сотні гектарів.
- Компонентна база довго залишалася змішаною — китайські двигуни й електроніка, західні мікросхеми, російські навігаційні модулі.
Виробництво та масштаби застосування
Основний виробничий майданчик — ОЕЗ «Алабуга». Тут налагодили майже повний цикл від корпусів до фінального складання. За оцінками, у 2024 році випуск становив сотні апаратів на місяць, у 2025-му зріс до тисяч, а в 2026-му досяг рівня, що дозволяє запускати сотні дронів за одну ніч. Паралельно працюють інші підприємства, зокрема в Іжевську.
Тактика застосування еволюціонувала. Спочатку дрони летіли по прямих маршрутах. Потім з’явилися складніші схеми: рої з «Герберами»-приманками попереду, ударними «Геранями» з різними типами бойових частин (фугасні, термобаричні, запальні) і навіть розвідувальними версіями. У 2025–2026 роках частка реактивних апаратів у деяких атаках сягала половини.
Удари переважно наносять по енергетичній інфраструктурі, логістичних вузлах, складах і військових об’єктах у глибокому тилу. Масовість дозволяє перевантажувати систему протиповітряної оборони: навіть високий відсоток збитих апаратів не завжди рятує від влучань кількох одиниць.
Як протидіють герані БПЛА
Перехоплення базується на комбінації засобів. Акустичні мережі з тисяч мікрофонів фіксують характерний гул. Радіолокаційні станції відстежують повільні цілі. Зенітні комплекси різного радіуса дії, мобільні групи з кулеметами і гарматами, а також дрони-перехоплювачі працюють у комплексі.
Електронна боротьба намагається зірвати навігацію, хоча сучасні антенні решітки і резервні системи ускладнюють цю задачу. Для реактивних версій потрібні вже швидші перехоплювачі, бо їхня швидкість наближається до показників крилатих ракет. З’являються експериментальні рішення — від модифікованих літаків до спеціалізованих реактивних безпілотників-мисливців.
Важливим залишається і захист самих об’єктів: рознесення критичної інфраструктури, резервні лінії живлення, швидке відновлення після ударів. Досвід показує, що повністю зупинити такі атаки одним засобом неможливо — потрібна багаторівнева система.
Сімейство герань БПЛА продовжує змінюватися. Поршневі версії залишаються основою масових атак завдяки дальності й вартості, реактивні додають швидкість і ускладнюють оборону, а спеціалізовані модифікації розширюють спектр завдань. Цей дрон уже давно перестав бути просто «іранською копією» — він став символом нової епохи відносно дешевих, але стратегічно значущих ударних безпілотних систем, які щоночі випробовують стійкість інфраструктури і нерви людей.