У київському домі, де батько Юхим Євтушенко збирав музикантів для репетицій діксиленду «Dixie Bubbles», а мати Лариса Остапенко викладала в університеті культури й мистецтв, маленька Елла росла серед звуків, що формували її чутливість до ритму й мелодії. Народжена 21 грудня 1996 року, вона ще в музичній школі опанувала скрипку, а паралельно записувала перші вірші. Ця подвійність — музика як основа й поезія як продовження — стала визначальною для всієї її творчості. Сьогодні Елла Євтушенко відома не лише в Україні, а й у Франції, де вийшли її двомовні книги та антології, а її голос звучить на фестивалях від Книжкового Арсеналу до Translatorium і BookForum.
Родинні корені та перші кроки
Сім’я Елли Євтушенко поєднувала академічну серйозність і джазову свободу. Батьківський діксиленд приносив у дім імпровізацію, колективну енергію та легкість, яка контрастувала з викладацькою роботою матері. Дитина, яка щодня чула, як народжується музика з хаосу звуків, природно почала шукати власний спосіб упорядковувати світ — через слово. Закінчивши музичну школу по класу скрипки, Елла не обрала сцену як основну професію, натомість вступила до Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка, де здобула магістерський ступінь.
У 16–17 років вона вже брала участь у престижних поетичних конкурсах. Дипломантка «Dictum» у Тернополі та постійна фіналістка «Молодої республіки поетів» у Львові протягом 2013–2015 років, вона швидко увійшла в коло молодої української поезії. 2015 року отримала ІІІ премію конкурсу видавництва «Смолоскип». Ці перемоги не були випадковими — вони свідчили про зрілий голос, який не копіював модні тренди, а шукав власну інтонацію: інтимну, спостережливу, з тонким відчуттям простору й часу.
Дебютна збірка «Lichtung» — прояснення повсякденності
Восени 2016 року в тернопільському видавництві «Крок» вийшла перша книга Елли Євтушенко «Lichtung». Назва відсилає до філософського поняття прояснення, просіки в лісі, де раптом відкривається світло. У збірці поетка створює саме таку просіку серед київських буднів, стосунків і внутрішніх станів. Вірші не декларують великі ідеї — вони фіксують момент, коли звичайне стає прозорим.
Один із характерних прикладів — вірш «Сніг»:
я не знаю яка я
не знаю не знаю яка я
я згубила свій вигляд у нóчі бездонних лінзах…
Рядки передають стан розчинення, коли зовнішній світ (грудневий туман, сіль на гілках) і внутрішній (втрата форми, пошук слів) зливаються. Зима тут не просто сезон, а метафора тихої кризи ідентичності, яка завершується спокоєм снігу. Ілюстрації Юлії Стахівської та передмови Павла Коробчука, Богдана-Олега Горобчука і відгук Петра Мідянки на обкладинці підкреслили, що це не просто дебют, а подія в молодій поезії.
«У серці дому» — нова зрілість і материнський простір
2023 року у французькому видавництві Bruno Doucey вийшла друга збірка — «У серці дому» / «Au cœur de la maison». Це вже не просіка в лісі, а серце оселі як центр світу. Книга вийшла двомовною, і це не просто переклад — спільна робота з видавцем Брюно Дусі, з яким Елла Євтушенко співпрацювала раніше. Домашній простір у віршах наповнюється новими сенсами: турбота, тілесність, зв’язок поколінь. Материнство, яке прийшло в життя поетки, перетворило інтимну лірику на роздуми про те, як маленькі ритуали (колиска, дотик, голос) стають фундаментом великої культури.
Перекладацька майстерність: понад 25 книжок і культурний міст
Паралельно з власною поезією Елла Євтушенко розвивала перекладацьку кар’єру. Вона перекладає прозу й поезію з французької та англійської, а також українську поезію — французькою та англійською. У її доробку класика й сучасність: «Нудота» Жана-Поля Сартра, «Бойня №5» Курта Воннеґута, «Дракула» Брема Стокера, «Шаґґі Бейн» Дуґласа Стюарта, твори Морріса Леблана та багато інших. З 2019 року вона веде Telegram-канал «Елла в країні слів», де ділиться тонкощами перекладацького ремесла — не сухими правилами, а живими спостереженнями про те, як передати ритм, гру слів і культурний контекст.
Особливе місце посідає робота з французькою антологією «Ukraine: 24 poètes pour un pays» (2022, Bruno Doucey). Елла Євтушенко упорядкувала й переклала вірші 24 українських поетів. У час повномасштабної війни це видання стало актом культурної дипломатії — французький читач отримав доступ до живої української поезії, а не лише до новин. 2025 року разом із Брюно Дусі вона завершила роботу над двомовним виданням поезій Михайля Семенка — авангардиста, чиї формальні експерименти й мовна гра вимагають від перекладача особливої чутливості. Ці проєкти показують: Елла Євтушенко не просто перекладає тексти, вона будує міст, через який українська культура входить у європейський діалог на рівних.
Музичний шлях: від рок-гурту до електронної поезії
Музика ніколи не була для Елли Євтушенко лише хобі. 2013 року вона заснувала рок-гурт «Drunk&Drowned», який проіснував до 2016-го й давав концерти на фестивалях «АрТерапія», «Ї», «З країни в Україну». Разом із чоловіком Богданом-Олегом Горобчуком, Тарасом Єфіменком та Олександром Уласенком вона брала участь у проєкті «Микола і телевізор» — пісенному колективі, де тексти досліджували міфологію пізнього радянського періоду, вестернізацію та формування української ідентичності в поколінні 80–90-х. Пісні не ностальгували за минулим — вони розкладали його на складові, шукаючи, що залишилося живим.
2020 року з’явився сольний електронно-поетичний проєкт Thuyone. Назва походить від туйону — речовини в абсенті, улюбленому напої «проклятих поетів» Бодлера й Рембо. Туйон тут — метафора художнього трансу, де поезія переходить у музику, а музика — в чисте відчуття. Міні-альбом «Existence» (2021) містить треки трьома мовами на тексти Василя Стуса, Катерини Калитко та Артюра Рембо. Елла Євтушенко не просто читає вірші під біт — вона створює простір, де слово вібрує разом із синтезаторами, а слухач переживає поезію тілесно. Виступи на Книжковому Арсеналі та фестивалі «Захід» показали, що цей формат має свою аудиторію — людей, які шукають синтезу мистецтв.
«Антологія українських колискових»: материнство як культурна місія
Найособистіший і водночас найкультурно значущий проєкт останніх років — «Антологія українських колискових». Після народження сина Лавріна Елла Євтушенко почала шукати автентичні українські колисанки. Те, що спочатку було способом заспокоїти дитину, перетворилося на масштабну роботу: 18 пісень в авторській обробці, записи з різних регіонів (зокрема з Сумщини), лекції про сакральні виміри побутових пісень.
На YouTube-каналах «Колискові для Лавріна» та «Як по нотах» вона не просто співає — вона розповідає історію кожної пісні, пояснює, як колискова передає ставлення до дитини, відображає повсякденність матерів і навіть приховані соціальні реалії минулого. Лекції в музеях і на фестивалях підкреслюють: колискова — це не лише мелодія для сну. Це інструмент спілкування, духовного розвитку дитини й збереження колективної пам’яті. У часи війни такі проєкти набувають особливого значення — вони допомагають родинам триматися за коріння, коли зовнішній світ руйнується.
Цікаві факти про Еллу Євтушенко
Елла Євтушенко переклала понад 25 книжок прозою й поезією з французької та англійської мов — від екзистенціалістів до сучасних бестселерів про соціальні травми. Вона є однією з небагатьох українських поеток, чиї книги вийшли у Франції двомовними виданнями у видавництві Bruno Doucey, спеціалізованому на поезії. Проєкт Thuyone поєднує електронну музику з поезією трьох мов і названий на честь туйону — речовини, що символізує художній транс без руйнування. «Антологія українських колискових» включає 18 автентичних пісень, доступних на Spotify, Apple Music, YouTube Music та Bandcamp — це рідкісний приклад, коли особисте материнство перетворюється на публічний культурний архів. Вірші Елли Євтушенко перекладені більш ніж десятьма мовами й друкувалися в антологіях України, Франції, США, Великої Британії, Ірландії, Єгипту та Боснії. Вона регулярно виступає на міжнародних фестивалях перекладу й літератури, поєднуючи ролі авторки, перекладачки та виконавиці. У 2025 році разом із французьким видавцем Брюно Дусі вона завершила роботу над двомовним виданням поезій Михайля Семенка — одного з найскладніших для перекладу українських авангардистів.
Сучасний контекст і значення творчості
Після 2022 року Елла Євтушенко активізувала переклади української поезії іноземними мовами. Вона розуміє: у часи, коли фізичні кордони закриті для багатьох, слово й звук стають головними послами. Її робота з Семенком, антології та власні двомовні книги — це не лише літературні проєкти. Це спосіб сказати світу: українська культура жива, складна, здатна говорити про травму й водночас про ніжність, про руйнування й відродження.
Для просунутих читачів важливо бачити, як Елла Євтушенко продовжує лінію, що поєднує авангардні експерименти початку ХХ століття (Семенко) з інтимною лірикою пізнього модернізму (Стус, Калитко) і сучасним пошуком ідентичності. Для початківців її творчість відкриває просту істину: поезія, музика й переклад — не окремі професії, а різні способи одного й того самого жесту — тримати світ у рівновазі, коли він намагається розпастися.
Її вірші, пісні та переклади залишають після себе не гучні маніфести, а тихе, стійке світло — те саме, що з’являється в просіці лісу або в серці дому, коли дитина засинає під колискову. І це світло продовжує працювати, навіть коли поетка мовчить.