1 жовтня українці відзначають День захисників і захисниць України — державне свято, що зібрало в собі шану до тисячоліть військової звитяги, козацької волі та сучасної незламності. У цей день, коли осіннє сонце м’яко торкається золотавого листя, а повітря наповнюється прохолодою й тихою гордістю, країна зупиняється, щоб віддати належне тим, хто тримає небо над головами та землю під ногами. Дата не випадкова: вона тісно переплетена з древнім святом Покрови Пресвятої Богородиці, яке після церковної календарної реформи 2023 року також припало на перше жовтня.
Свято започаткували 2014 року указом Президента Петра Порошенка саме як відповідь на виклики часу — після анексії Криму та початку бойових дій на сході. Тоді воно отримало назву День захисника України і замінило радянський 23 лютого. У 2021 році Верховна Рада ухвалила закон, яким розширила назву до «День захисників і захисниць України», підкреслюючи рівну роль жінок у захисті держави. А з 2023 року дата остаточно закріпилася на 1 жовтня — разом із перенесенням Покрови.
Історія встановлення: розрив із чужим календарем і народження нової традиції
Рішення про нове свято визрівало давно. Ще в серпні 2014 року Петро Порошенко чітко сформулював позицію: Україна більше ніколи не відзначатиме День захисника Вітчизни за календарем сусідньої країни. Указ № 806/2014 від 14 жовтня 2014 року офіційно встановив свято й скасував радянську спадщину. Перше офіційне святкування відбулося 2015 року під гаслом «Сила нескорених». Тоді ж з’явилися перші поштові марки та пам’ятні монети Національного банку.
Назва свята еволюціонувала природно. 2021 року, коли тисячі жінок уже стояли пліч-о-пліч із чоловіками на передовій, парламент і президент Володимир Зеленський підписали закон про нову редакцію — із «захисницями». Це був не просто жест рівності, а визнання реальності: жінки служать на бойових посадах, керують дронами, рятують поранених, тримають тил.
Чому саме 1 жовтня: Покрова, козаки та реформа календаря
Покрова Пресвятої Богородиці — одне з найшанованіших свят в українській традиції. За легендою, у X столітті під час облоги Константинополя Богородиця з’явилася й простягла свій омофор (покров), захистивши місто. Для запорозьких козаків це свято стало особливим: саме на Покрову часто збиралися військові ради, обирали отаманів, освячували нові церкви на Січі. Ікони «Козацька Покрова» зображували гетьманів і старшину під священним покровом — символом небесного заступництва.
Козаки не просто вірили — вони жили цією вірою. У степу, де кожен день міг стати останнім, Покрова давала відчуття, що над ними — невидима, але міцна мантія захисту. Ця традиція передавалася через покоління: від січових стрільців до вояків УПА, від армії УНР до сучасних Збройних Сил.
Реформа церковного календаря 2023 року перенесла Покрову з 14 на 1 жовтня. Разом із нею перемістилося й державне свято. Президент Володимир Зеленський подав відповідний законопроєкт, Верховна Рада ухвалила його 14 липня, а 28 липня глава держави підписав указ № 455/2023. Тепер 1 жовтня — це не тільки релігійне, а й національне свято захисту.
Захисниці України: сила, що не поступається
Історія українського війська ніколи не була лише чоловічою. Ще в козацькі часи жінки супроводжували походи, лікували поранених, іноді брали зброю. У XX столітті тисячі українок воювали в лавах УПА та інших формацій. Сьогодні ця традиція набула небувалого масштабу.
Станом на 2026 рік у Збройних Силах України служать понад 75 тисяч жінок, із них більше 55 тисяч — військовослужбовиці. Кількість зростає щороку. Жінки керують підрозділами, працюють снайперами, артилеристками, пілотесами, медикинями, операторками дронів. Понад 1700 захисниць за час війни отримали державні нагороди, п’ятеро удостоєні звання Героя України (троє — посмертно).
Їхня присутність на фронті — не просто статистика. Це нова сторінка української воєнної культури, де захист Батьківщини — спільна справа, у якій стать не має значення, а має значення лише відвага й відданість.
Як відзначають свято сьогодні: від хвилини мовчання до живої пам’яті
У мирний час 1 жовтня проходило гучніше — концерти, паради, нагородження. Сьогодні, в умовах триваючої оборони, святкування набуло глибшого, більш особистого характеру. О 9:00 по всій країні лунає загальнонаціональна хвилина мовчання — ритуал, започаткований указом Президента 2022 року й особливо урочисто дотриманий саме в День захисників і захисниць.
Люди несуть квіти до пам’ятників, могил полеглих, запалюють свічки. Військові частини проводять стройові огляди, згадують побратимів. Сім’ї надсилають повідомлення на фронт, волонтери організовують збори на дрони та броню, діти малюють малюнки для воїнів. Це свято не тільки для тих, хто носить погони, — воно для всіх, хто щодня робить свій внесок у перемогу: від інженерів, що розробляють нові технології, до лікарів, що рятують життя.
Цікаві факти про День захисників і захисниць України
- Перша поштова марка «День захисника України» вийшла 12 жовтня 2015 року, а 2024-го з’явилася марка «Під покровом Богородиці».
- Національний банк України 2015 року випустив 50 тисяч п’ятигривневих монет, започаткувавши серію «Збройні Сили України».
- Свято 2015 року вперше пройшло під гаслом «Сила нескорених» — фраза, що стала одним із неофіційних символів стійкості.
- У козацьких іконах «Козацька Покрова» Богородиця часто зображувалася з омофором над гетьманом Богданом Хмельницьким та іншими історичними постатями.
- Станом на 2026 рік кількість жінок-військовослужбовиць у ЗСУ перевищує 55 тисяч, і ця цифра продовжує зростати.
- День захисників і захисниць — єдине державне свято, яке одночасно вшановує і сучасних воїнів, і тисячолітню традицію козацького війська.
Найважливіше в цьому святі — не паради й не офіційні заходи. Найважливіше — те, що кожен українець може зробити свій особистий жест шани: написати воїну, підтримати його родину, розповісти дітям правду про тих, хто захищає країну сьогодні.
Жива традиція, що триває
Коли 1 жовтня настає, у багатьох домівках з’являються вишиванки — не як обов’язок, а як природне бажання долучитися до великої нитки історії. Десь у прифронтовому селі бабуся запалює свічку перед іконою Покрови, а її онук у цей момент стоїть на бойовому посту за сотні кілометрів. Десь у місті волонтерка пакує посилку з теплими речами, а в штабі командирка підрозділу планує операцію. Усе це — різні грані одного захисту.
Покрова, що колись накривала козацькі курені, сьогодні наче розпростерлася над усією Україною. Вона не робить різниці між чоловіком і жінкою, між піхотинцем і пілотом, між тим, хто тримає зброю, і тим, хто тримає тил. Вона просто захищає — так, як захищала століттями.
І поки ця традиція жива в серцях людей, поки ми пам’ятаємо імена полеглих і підтримуємо живих, День захисників і захисниць України залишається не просто датою в календарі. Він залишається днем, коли країна дихає одним диханням — диханням свободи, за яку боролися й борються наші найкращі.