Ракета 3М22 «Циркон» (за кодифікацією НАТО SS-N-33) — це російська протикорабельна ракета, яку Москва позиціонує як гіперзвукову крилату зброю з прямоточним повітряно-реактивним двигуном. Її створили для ураження великих надводних цілей — від фрегатів до авіаносних груп, а також наземних об’єктів. Офіційно прийнята на озброєння ВМФ РФ близько 2023 року, ракета вже встигла побувати в бойових умовах під час повномасштабного вторгнення в Україну.
За заявами російських посадовців, «Циркон» здатний розвивати швидкість до 8–9 Махів і вражати цілі на відстані понад 1000 кілометрів. Українські та незалежні аналітики оцінюють реальні показники скромніше: крейсерська швидкість близько 5,5 Маха, короткочасне прискорення до 7,5 Маха на кінцевій ділянці й сповільнення приблизно до 4,5 Маха перед ударом. Дальність, за різними оцінками, коливається в межах 400–1000 км залежно від траєкторії.
Саме поєднання високої швидкості, маневрування та відносно невеликого часу підльоту робить цю ракету одним із найнебезпечніших елементів російського арсеналу. Водночас уламки, знайдені після атак по Україні, і OSINT-аналіз підштовхують до висновку, що «Циркон» може виявитися не класичною гіперзвуковою крилатою ракетою, а маневреною квазібалістичною системою. Ця розбіжність між пропагандою і реальністю — одна з найцікавіших сторін історії зброї.
Історія створення та випробувань
Розробку 3М22 «Циркон» розпочали в НВО машинобудування (Реутов, Московська область) на початку 2010-х років. Компанія, відома створенням протикорабельних ракет «Онікс», отримала завдання зробити наступний крок — зброю, здатну проривати сучасну корабельну протиповітряну оборону. Перші згадки про програму з’явилися близько 2011 року, а льотні випробування стартували з 2015–2016 років.
Ключові етапи випробувань відбувалися з кораблів Північного флоту. У січні 2020 року фрегат «Адмірал Горшков» уперше успішно вразив берегову мішень на відстані близько 500 км. У жовтні 2021-го ракету вперше запустили з атомного підводного човна «Северодвинськ» — спочатку з надводного, потім із підводного положення з глибини близько 40 метрів. До кінця 2021 року російське Міноборони заявляло про завершення більшості державних випробувань. У травні 2022-го провели пуск на максимальну заявлену дальність — близько 1000 км у Білому морі.
Офіційне прийняття на озброєння датують початком 2023 року, коли «Адмірал Горшков» увійшов до складу Північного флоту вже з комплектом нових ракет. Водночас українська Вікіпедія та окремі аналітики зазначають, що повне прийняття могло відбутися пізніше або взагалі залишалося формальним. За секретною документацією, на яку посилаються відкриті джерела, Росія замовила виробництво близько 80 ракет на рік у період 2024–2026 років.
Носії «Циркона» — фрегати проєкту 22350, підводні човни проєкту 885 «Ясень», а також, за окремими даними, модернізовані комплекси берегової оборони «Бастіон». Вертикальні пускові установки 3С14 дозволяють запускати ракету з тих самих шахт, що й «Калібр» чи «Онікс», що суттєво спрощує інтеграцію на існуючі платформи.
Конструкція та принцип роботи
Зовні «Циркон» має довжину приблизно 8–10 метрів і діаметр близько 600 мм. Це компактні розміри, близькі до «Онікса», що й породило припущення про спадковість конструкцій. Бойова частина, за російськими даними, важить 300–400 кг і може бути фугасною, проникаючою або, потенційно, ядерною. Українські військові після аналізу уламків оцінюють масу бойової частини скромніше — близько 220 кг, з яких вибухової речовини значно менше.
Офіційна версія передбачає двоступеневу схему. Перший ступінь — твердопаливний прискорювач, який виводить ракету на висоту 28–40 км і розганяє до надзвукової швидкості. Після цього повинен увімкнутися гіперзвуковий прямоточний повітряно-реактивний двигун (scramjet) на паливі «децилін-М». Саме цей двигун, за задумом, мав забезпечувати тривалий гіперзвуковий політ.
Однак саме з двигуном пов’язана найбільша загадка. На відео пусків і серед уламків, які аналізували в Київському науково-дослідному інституті судових експертиз, не виявлено характерного повітрозабірника, необхідного для scramjet чи навіть звичайного ramjet. OSINT-аналітик Фабіан Гінц, вивчивши патенти НВО машинобудування, уламки та профіль польоту, дійшов висновку, що ракета, найімовірніше, використовує твердопаливний двигун і летить по квазібалістичній траєкторії. Тобто вона піднімається на велику висоту, а потім маневрує в атмосфері, поєднуючи елементи балістики та крилатої ракети.
Система наведення комбінована: інерціальна навігація на маршовій ділянці, корекція за супутниковими даними та активна радіолокаційна головка самонаведення на кінцевій фазі. На гіперзвукових швидкостях навколо корпусу утворюється плазмова оболонка, яка поглинає радіохвилі й ускладнює виявлення радарами. Водночас ця ж плазма заважає роботі власних сенсорів ракети, тому на фінальному етапі швидкість зазвичай знижується.
Реальні характеристики проти заяв
Російська пропаганда любить цифри «9 Махів» і «понад 1000 км». На практиці картина складніша. Українські Повітряні сили фіксують швидкість на основній ділянці близько 5,5 Маха (приблизно 6700 км/год), короткочасне прискорення до 7,5 Маха під час пікірування і сповільнення до 4,5 Маха біля землі. Саме це сповільнення відкриває вікно для перехоплення системами Patriot PAC-3 і SAMP/T.
Дальність також залежить від профілю польоту. На малій висоті вона значно менша, на напівбалістичній траєкторії — більша. Аналітики сумніваються, що в габаритах ракети вдалося розмістити достатньо палива для стабільної тисячі кілометрів на гіперзвуку. Реальні бойові пуски з Криму до Києва (близько 580–600 км) підтверджують можливість подолання цієї відстані за 3–7 хвилин.
Вартість однієї ракети, за даними українських розслідувань російської закупівельної документації, становить близько 5,6 мільйона доларів. Інші оцінки сягають 10 мільйонів. Це робить «Циркон» однією з найдорожчих звичайних ракет у російському арсеналі.
| Параметр | Російські заяви | Оцінки аналітиків та українських джерел |
|---|---|---|
| Швидкість | до 8–9 Махів | 5,5 Маха крейсерська, до 7,5 Маха пік, 4,5 Маха термінал |
| Дальність | понад 1000 км | 400–1000 км (залежно від траєкторії) |
| Висота польоту | 30–40 км | близько 28–40 км |
| Маса бойової частини | 300–400 кг | близько 220 кг (українські оцінки) |
| Довжина | 8–10 м | близько 9 м |
Дані таблиці зібрані на основі відкритих джерел, зокрема матеріалів uk.wikipedia.org та аналізів українських військових експертів станом на 2026 рік.
Бойове застосування в Україні
Перші підтверджені випадки використання «Циркона» проти наземних цілей зафіксовані наприкінці 2023 — на початку 2024 року. Уламки з маркуванням 3М22 знайшли в Запоріжжі та після удару по Києву 7 лютого 2024-го. Київський науково-дослідний інститут судових експертиз офіційно підтвердив ідентифікацію.
25 березня 2024 року над столицею збили дві такі ракети. Уламки пошкодили будівлі в Печерському районі. Згодом пуски стали регулярнішими. У 2025–2026 роках Росія суттєво збільшила інтенсивність. За оцінками української розвідки, запас ракет зріс із приблизно 40 одиниць у 2024 році до близько 230 у середині 2026-го. Лише з початку 2026 року зафіксовано десятки пусків, зокрема масовану атаку з вісьмома «Цирконами» 2 червня.
Тактика змінилася. Раніше основні пуски йшли з окупованого Криму (мис Чауда, об’єкт «100», комплекси «Бастіон»). Час підльоту до Києва становив 3–7 хвилин. Пізніше з’явилися запуски з Курської області, що ще більше скорочує час реакції ППО. Повітряні сили України повідомляли про перехоплення близько 41 % запущених «Цирконів» станом на середину 2026 року, хоча ці цифри не мають повного незалежного підтвердження.
Системи Patriot і SAMP/T залишаються головним засобом протидії. Вони здатні працювати по ракеті саме на термінальній ділянці, коли швидкість падає. У березні 2026-го Сили оборони навіть уразили пускову установку «Бастіон» із «Цирконами» в Криму.
Цікаві факти про ракету «Циркон»
- Назва походить від мінералу циркон — твердого, вогнетривкого каменю. Символічно для зброї, яка має витримувати екстремальні температури гіперзвуку.
- Один із патентів НВО машинобудування 2011 року описує саме маневрену квазібалістичну протикорабельну ракету. Це один із ключових аргументів на користь версії про не-крилату природу «Циркона».
- Плазмова оболонка, яка утворюється навколо ракети на високих швидкостях, не тільки маскує її від радарів, а й створює потужний інфрачервоний слід. Сучасні оптико-електронні системи можуть відстежувати цей «жар».
- Вартість однієї ракети зіставна з ціною кількох сучасних танків. Тому навіть при збільшенні виробництва Росія використовує їх вибірково.
- У 2026 році фіксували випадки, коли «Циркони» застосовували в комбінованих ударах разом із «Іскандерами», «Кинджалами» та ударними дронами — класична тактика перенасичення ППО.
Чому «Циркон» складно збивати і які є способи протидії
Головна небезпека — не стільки максимальна швидкість, скільки час реакції. Кілька хвилин від пуску до удару залишають операторам ППО мінімум часу на прийняття рішення. Маневрування на траєкторії додатково ускладнює прогноз точки зустрічі.
На маршовій ділянці ракета летить високо, де атмосфера розріджена, а опір менший. Це дозволяє зберігати швидкість. Ближче до цілі вона знижується і прискорюється, створюючи додаткове навантаження на системи перехоплення. Саме тому класичні зенітні комплекси середньої дальності проти неї майже безсилі.
Ефективними залишаються системи з ракетами-перехоплювачами, здатними працювати по балістичних і квазібалістичних цілях: Patriot PAC-3, SAMP/T з ракетами Aster-30. Важливу роль відіграє також рання розвідка — супутники, літаки радіолокаційного дозору та наземні радари дальнього виявлення. Чим раніше виявлено пуск, тим більше шансів встигнути відреагувати.
Український досвід показав, що навіть заявлені «неперехоплювані» ракети мають слабкі місця. Сповільнення на кінцевій ділянці, тепловий слід і обмежена кількість носіїв — усе це дає можливості для протидії. Збільшення запасів ракет у Росії компенсується їх високою вартістю і складністю виробництва під санкціями.
Місце «Циркона» серед світових гіперзвукових систем
Росія позиціонує «Циркон» як відповідь на американські та китайські програми. Китай має DF-17 і YJ-21, США активно розвивають Dark Eagle (LRHW) та HACM. Відмінність «Циркона» — у заявленому scramjet-двигуні та морському базуванні. Якщо версія про квазібалістику підтвердиться остаточно, то технологічний прорив виявиться скромнішим, ніж заявляли.
Водночас навіть у квазібалістичному виконанні ракета залишається небезпечною. Вона поєднує швидкість балістики з можливістю маневру, що ускладнює роботу класичних систем ПРО. Для флотів країн НАТО поява таких ракет означає необхідність посилювати як активну, так і пасивну оборону кораблів — від нових перехоплювачів до засобів радіоелектронної боротьби.
Виробництво «Циркона» обмежене. Навіть при зростанні до 230 одиниць у 2026 році це далеко не масова зброя. Кожен пуск — дороге рішення, яке росіяни застосовують переважно проти важливих політичних чи інфраструктурних цілей.
Ракета 3М22 «Циркон» стала символом російських амбіцій у гіперзвуковій сфері. Її реальні можливості значно скромніші за пропагандистські заяви, але швидкість, маневровість і короткий час підльоту роблять її серйозним викликом для будь-якої системи протиповітряної оборони. Український досвід бойового застосування вже дав світу унікальні дані про сильні й слабкі сторони цієї зброї — дані, які продовжують аналізувати військові експерти по всьому світу.