Аеродром Українка розташований у глибині Амурської області на Далекому Сході Росії, майже за шість тисяч кілометрів від українського кордону. Це одна з найвіддаленіших баз стратегічної авіації, де базуються важкі бомбардувальники Ту-95МС, здатні нести крилаті ракети далекої дії. Відстань від Лондона до Вашингтона приблизно така сама, і саме ця географічна віддаленість зробила об’єкт особливо цінним для російського командування після серії ударів по ближчих аеродромах.
Координати бази — близько 51°10′ північної широти та 128°26′ східної довготи. Вона лежить за 26–28 кілометрів на північ від міста Бєлогорськ і приблизно за вісім кілометрів від селища Серишево. Поруч знаходиться однойменне село Українка, яке й дало назву військовому об’єкту. Злітно-посадкова смуга довжиною 3500 метрів дозволяє приймати найважчі машини російської далекої авіації, а майже сорок бетонних укриттів-ревементів захищають літаки від ударів.
Де саме розташований аеродром Українка і чому це важливо
Амурська область межує з Китаєм, а до кордону з Північною Кореєю чи Японією — близько тисячі кілометрів. База стоїть у зоні, де зимові температури падають далеко за мінус сорок, а літо приносить короткі, але спекотні дні. Саме тут російські стратегічні бомбардувальники знаходять відносний спокій після того, як ближчі аеродроми — Енгельс, Оленья, Бєлая — стали об’єктами українських атак.
Відстань у шість тисяч кілометрів суттєво ускладнює застосування більшості українських ударних засобів. Навіть сучасні крилаті ракети і більшість дронів далекої дії не долітають сюди без проміжних етапів. Після операції «Павутина» у червні 2025 року російське командування почало активніше перекидати сюди вцілілі Ту-95МС і навіть окремі Ту-160. Літаки прилітають на кілька днів, відпрацьовують пуски ракет по території України, а потім повертаються в цей далекий тил.
Інфраструктура аеродрому включає великі руліжні доріжки, місця стоянок і технічні зони. Код ICAO — UHBU. Висота над рівнем моря — 235 метрів. Усе це робить об’єкт одним із ключових елементів Командування далекої авіації Повітряно-космічних сил Росії.
Чому аеродром називається Українка: історія Зеленого Клину
Назва звучить як іронія долі. Поруч із бетонною смугою, з якої злітають бомбардувальники з ракетами Х-101, лежить село Українка. Його заснували переселенці з українських губерній ще за часів Російської імперії. Тоді Далекий Схід називали Зеленим Клином — величезною територією від Амуру до Тихого океану, куди масово їхали селяни з Полтавщини, Чернігівщини, Київщини та Харківщини.
Царська влада пропонувала безкоштовну землю — до ста десятин на родину, гроші на будівництво, худобу і звільнення від податків на кілька років. Українці їхали компактними групами, будували хати, зберігали мову і називали нові села звичними іменами: Українка, Полтавка, Чернігівка, Київка. До початку XX століття в окремих районах Примор’я та Амурщини українці становили 60–70 відсотків сільського населення. Мова і звичаї звучали тут так само, як у степах під Полтавою.
Село Українка в Серишевському районі — один із таких островів. Коли в 1950-х роках радянська влада будувала тут військову базу, вона просто взяла назву найближчого населеного пункту. Сьогодні нащадки тих переселенців живуть поруч із аеродромом, з якого злітають літаки, що несуть смерть їхній історичній батьківщині. Це один із тих парадоксів історії, які важко пояснити раціонально.
Історія будівництва та розвитку авіабази
Будівництво аеродрому почалося в середині 1950-х. У 1955 році база вже могла приймати важкі стратегічні бомбардувальники М’ясищева М-4 — одне з лише шести місць у всьому Радянському Союзі, здатних обслуговувати ці машини. Бетонна смуга довжиною 3500 метрів стала справжнім інженерним досягненням для того часу і регіону.
З 1960 року тут дислокувалася 251-ша окрема ескадрилья літаків-заправників М-4. Вони забезпечували дозаправку в повітрі для далеких польотів над Тихим океаном. У 1960–1970-х на базі з’явилися Ту-22. У 1980-х Українка стала штабом 73-ї важкої бомбардувальної авіаційної дивізії. Тут стояли полки з літаками 3М, а згодом — модернізованими Ту-95К-22.
Після розпаду СРСР сюди перегнали Ту-95 з казахстанського аеродрому Долон. За даними документів договору СНО-1, у 1998 році на базі вже було 16 Ту-95МС16 і 27 Ту-95МС6. У 2000-х роках структура змінювалася кілька разів: спочатку 182-га дивізія, потім 6952-га авіабаза, а з 2016 року — 326-та важка бомбардувальна авіаційна дивізія.
Сьогодні саме ця дивізія є основним «господарем» аеродрому. До її складу входять 182-й гвардійський Севастопольсько-Берлінський і 79-й важкий бомбардувальний авіаполки. Основне озброєння — Ту-95МС. Окремі джерела згадують також про присутність Ту-22М3, переведених свого часу з авіації Тихоокеанського флоту.
Інфраструктура та технічні можливості
Злітно-посадкова смуга напрямку 03/21 має довжину 3500 метрів і бетонне покриття. Цього вистачає для повністю завантажених стратегічних бомбардувальників навіть у спеку чи холод. Великі перони дозволяють одночасно розміщувати десятки машин. Майже сорок ревементів — бетонних укриттів — розкидані по території. Вони захищають літаки від осколків і прямих влучань дронів малого радіусу дії.
База має розвинену систему руліжних доріжок, склади пального, технічні ангари та пункти управління. Через віддаленість регіону сюди складно доставляти великогабаритні вантажі, тому більшість обслуговування проводиться силами місцевих підрозділів. Взимку техніка працює в екстремальних умовах: мастила густішають, гумова резина тріскається, а двигуни потребують тривалого прогріву.
Саме ця інфраструктура дозволила базі стати одним із трьох основних тилових аеродромів стратегічної авіації Росії разом із Енгельсом і Бєлою. Після ударів 2025 року сюди почали звозити вцілілі машини, аби зберегти боєздатність флоту Ту-95МС.
Роль аеродрому Українка у війні проти України
З початку повномасштабного вторгнення Ту-95МС з цієї бази регулярно брали участь у масованих ракетних ударах. Літаки піднімалися з далекого сходу, дозаправлялися в повітрі і запускали крилаті ракети Х-101 та Х-555 по енергетиці, містах і цивільній інфраструктурі України.
1 червня 2025 року Служба безпеки України провела операцію «Павутина». Одночасно атакували кілька аеродромів стратегічної авіації: Оленью, Бєлу, Дягілєво, Іваново та Українку. На чотирьох об’єктах дрони завдали серйозних втрат. На Українку вантажівка з FPV-дронами не доїхала — вона вибухнула на трасі біля Серишево. Губернатор Амурської області підтвердив пожежу причепа. Атака на цю базу не вдалася, але сам факт спроби показав, що навіть шість тисяч кілометрів уже не гарантують абсолютної безпеки.
Після «Павутини» російське командування змінило логіку базування. Більшість Ту-95МС тримають саме на Українці. Перед ударом потрібну кількість машин переганяють ближче, а після пуску ракет повертають у далекий тил. Це збільшує час підготовки, зменшує інтенсивність ударів, але зберігає літаки.
Цікаві факти про аеродром Українка
- У 1955 році це була одна з лише шести радянських баз, здатних приймати важкі бомбардувальники М-4 «Бізон».
- У 1998 році за документами договору СНО-1 тут стояло 43 стратегічні бомбардувальники Ту-95МС різних модифікацій.
- Село Українка, від якого походить назва, заснували переселенці з українських губерній ще в кінці XIX — на початку XX століття в рамках колонізації Зеленого Клину.
- Відстань від аеродрому до українського кордону приблизно дорівнює відстані від Лондона до Вашингтона.
- Після операції «Павутина» база стала одним із головних «сховищ» для вцілілих Ту-95МС російської далекої авіації.
Сьогодні аеродром Українка залишається ключовим елементом російської стратегічної авіації. Його географічна віддаленість, довга бетонна смуга і розвинена інфраструктура дозволяють тримати тут значну частину флоту Ту-95МС. Водночас спроба удару в червні 2025 року показала, що навіть такий далекий об’єкт уже не перебуває поза зоною досяжності сучасних засобів. Історія цієї бази — це історія про те, як українські назви опинилися на карті Далекого Сходу, а потім стали частиною військової машини, спрямованої проти України.