На крайньому південному заході Аравійського півострова лежить країна, яку римляни колись називали Arabia Felix — «Щаслива Аравія». Сьогодні її знають як Республіку Ємен. Це держава площею майже 528 тисяч квадратних кілометрів, що межує на півночі з Саудівською Аравією, на сході з Оманом, а з заходу і півдня омивається водами Червоного моря, Аденської затоки та Аравійського моря. Її стратегічне положення біля Баб-ель-Мандебської протоки робить Ємен одним із ключових вузлів світової морської торгівлі.
Столиця де-юре — Сана, місто на висоті понад 2200 метрів, чиє старе ядро входить до списку світової спадщини ЮНЕСКО. Де-факто міжнародно визнаний уряд базується в Адені. Населення сягає близько 43 мільйонів осіб (оцінка 2026 року), переважно арабів, які розмовляють арабською мовою. Офіційна релігія — іслам. Прапор країни — три горизонтальні смуги червоного, білого і чорного кольорів, затверджений у день об’єднання 22 травня 1990 року.
Ємен — один із найдавніших осередків цивілізації на Близькому Сході. Тут процвітали царства Саба, Хім’яр, Хадрамаут і Катабан, які контролювали торгівлю ладаном і миррою. У ХХ столітті країна пройшла шлях від двох окремих держав до об’єднання, а з 2014 року переживає затяжну громадянську війну, яка розділила територію між різними силами і спричинила одну з найважчих гуманітарних криз сучасності.
Географія та природа: від пустель до «Галапагосів Індійського океану»
Ландшафт Ємену — справжня мозаїка контрастів. Західну частину займає вузька прибережна рівнина Тіхама, спекотна і волога. Далі піднімаються гірські хребти, де висота сягає 3666 метрів на горі Джебель-ен-Набі-Шуайб — найвищій точці Аравійського півострова. Схід і північний схід переходять у каменисті пустелі, що межують із величезною Руб-ель-Халі.
Клімат переважно аридний, але в горах випадає достатньо опадів, щоб підтримувати терасоване землеробство. Саме тут вирощують знамениту єменську каву, а також зернові, фрукти та овочі. Берегова лінія протяжністю понад 1900 кілометрів багата на рибу, а шельф містить запаси нафти і газу.
Особливе місце в географії країни займає архіпелаг Сокотра. Цей острів, розташований далеко в Аравійському морі, часто порівнюють із Галапагосами. Тут зростає понад 300 ендемічних видів рослин, серед яких знамените драконове дерево (Dracaena cinnabari). Коли на його кору роблять надріз, витікає темно-червона смола, яку з давніх часів використовували як барвник і ліки. Сокотрійська мова — один із живих залишків давніх південносемітських діалектів — не має письмової форми і передається усно.
Історія: від цариці Савської до сучасної республіки
Історія Ємену сягає глибокої давнини. Уже в ІІ тисячолітті до нашої ери тут формувалися розвинені суспільства. Царство Саба (близько Х–ІІІ століть до н. е.) прославилося грандіозними іригаційними спорудами, зокрема греблею в Марібі, яка дозволяла перетворювати пустельні землі на родючі оази. Саме з цього регіону, на думку багатьох дослідників, походила легендарна цариця Савська, яка відвідала царя Соломона.
Пізніше регіон об’єднало Хім’ярське царство. У VI столітті територія перебувала під впливом Аксумського царства (Ефіопія) і Сасанідського Ірану. У 628 році, ще за життя пророка Мухаммеда, місцевий перський губернатор прийняв іслам, і Ємен став однією з перших земель, де поширилася нова релігія.
Середньовіччя принесло чергування місцевих династій — Зіядідів, Сулайхідів, Расулідів. З XVI століття північ потрапила під османський контроль, а південь поступово опинився під британським впливом. У 1839 році британці захопили Аден, перетворивши його на важливу колоніальну базу.
Північний Ємен здобув незалежність від Османської імперії в 1918 році і довго залишався імаматом. У 1962 році революція проголосила Єменську Арабську Республіку. Південний Ємен став незалежним у 1967 році і обрав соціалістичний шлях, ставши єдиною марксистською державою в арабському світі. 22 травня 1990 року обидві частини об’єдналися в єдину Республіку Ємен. Першим президентом став Алі Абдалла Салех, який правив понад тридцять років.
Арабська весна 2011 року змусила Салеха піти. У 2014 році рух «Ансар Аллах» (хусити) захопив Сану. У 2015 році міжнародна коаліція на чолі з Саудівською Аравією розпочала військову операцію на підтримку міжнародно визнаного уряду. Конфлікт затягнувся, залучивши Іран, Об’єднані Арабські Емірати та інші сили. Станом на 2026 рік країна залишається розділеною: хусити контролюють північ і захід із більшістю населення, а міжнародно визнаний Президентський керівний рада діє з півдня.
Населення, культура і повсякденне життя
Єменці — переважно араби, нащадки давніх південноаравійських народів. Суспільство зберігає сильні племінні зв’язки, особливо на півночі. Релігійний склад майже повністю мусульманський: суніти шафіїтського мазхабу становлять більшість, зайдити (гілка шиїзму) — значну меншість, особливо на півночі.
Культура Ємену яскрава і самобутня. Чоловіки традиційно носять футу (обгортку) і джамбію — вигнутий кинджал, який є символом честі і статусу. Жінки в містах часто носять чорні абаї, у селах — яскравіший одяг. Одне з найважливіших соціальних явищ — жування ката. Листя цієї рослини має легкий стимулюючий ефект, і післяобідні «кат-сесії» — місце для спілкування, переговорів і відпочинку.
Кухня поєднує арабські, африканські та індійські впливи. Національна страва — салта: м’ясне рагу з піною з пажитнику (хульба) і гострим соусом сахавік, яке їдять із прісним хлібом. Манді — рис із м’ясом, приготований у спеціальній ямі. Популярні також фахса, манді, рибні страви на узбережжі і солодкі листкові десерти на кшталт бінт ас-сахн.
Архітектура — окрема гордість. Старе місто Сани вражає багатоповерховими будинками з випаленої цегли, прикрашеними білими гіпсовими візерунками. Шибам у Ваді Хадрамаут називають «Мангеттеном пустелі» — тут стоять глиняні «хмарочоси» висотою до восьми поверхів, побудовані ще в XVI столітті. Забід зберігає пам’ять про середньовічний університетський центр.
Поезія, усні перекази і народні танці (зокрема бара’) залишаються живою частиною культури. На Сокотрі зберігаються унікальні пісні і ремесла з листя фінікової пальми.
Цікаві факти про Ємен
- Слово «мокко» походить від єменського порту Моха, звідки в Європу потрапляла кава у XVII столітті. Ємен вважається одним із перших місць комерційного вирощування кави.
- Стара Сана безперервно заселена понад 2500 років. Деякі будинки сягають висоти сучасних 8–9-поверхових будівель, але побудовані з глини і каменю.
- Драконове дерево на Сокотрі може жити сотні років. Його червона смола використовувалася ще в Давньому Римі.
- Джамбія — не просто зброя. Її рукоять іноді роблять із рогу носорога, а сама зброя передається у спадок як сімейна реліквія.
- У Ємені збереглися залишки єврейської громади, яка жила тут понад дві тисячі років. Більшість виїхала протягом ХХ століття, і сьогодні євреїв у країні майже не залишилося.
- Гребля Маріба, побудована сабейцями, була одним із найвидатніших інженерних досягнень стародавнього світу. Її руйнування в VI столітті стало однією з причин економічного занепаду регіону.
Економіка: нафта, кава і гуманітарна залежність
Економіка Ємену — одна з найслабших у регіоні. Вона сильно постраждала від багаторічного конфлікту. Основне джерело доходів — нафта і газ, хоча запаси зменшуються, а експорт часто блокується. Сільське господарство забезпечує зайнятість значної частини населення, але країна імпортує близько 90 % продовольства.
Кава, риба, шкіра і деякі сільськогосподарські продукти традиційно експортувалися. Сьогодні економіка фрагментована: різні частини країни мають власні фінансові системи і курси ріала. Інфляція висока, купівельна спроможність населення різко впала. За оцінками міжнародних організацій, ВВП на душу населення залишається на рівні кількох сотень доларів, а понад 80 % жителів живуть за межею бідності.
Гуманітарна допомога стала критично важливою. Станом на 2026 рік понад 22 мільйони людей потребують допомоги, а понад 18 мільйонів стикаються з гострою продовольчою небезпекою. Система охорони здоров’я працює лише частково, спалахи холери, кору та інших хвороб залишаються регулярними.
| Показник | Значення (орієнтовно 2025–2026) |
|---|---|
| Площа | близько 528 тис. км² |
| Населення | близько 43 млн |
| Офіційна мова | арабська |
| Валюта | єменський ріал |
| Основна релігія | іслам |
Дані базуються на оцінках ООН, Світового банку та національних статистичних джерел.
Сучасна політична ситуація і гуманітарні виклики
З 2014 року Ємен перебуває в стані багатостороннього конфлікту. Хусити (Ансар Аллах) контролюють Сану і більшість густонаселених районів заходу і півночі. Міжнародно визнаний Президентський керівний рада (з 2022 року під головуванням Рашада аль-Алімі) діє переважно на півдні і сході. На півдні також активний Південний перехідний рада, який час від часу загострює сепаратистські настрої.
Перемир’я 2022 року значно знизило інтенсивність бойових дій, але повного політичного врегулювання не досягнуто. У 2023–2025 роках хусити почали атакувати судна в Червоному морі, що ускладнило міжнародну торгівлю і залучило додаткові зовнішні сили. Станом на середину 2026 року експерти ООН попереджають про підвищений ризик ескалації.
Гуманітарна ситуація залишається критичною. Мільйони людей внутрішньо переміщені. Доступ до чистої води, медицини та освіти обмежений. Жінки і діти особливо вразливі. При цьому єменці демонструють вражаючу стійкість: ринки працюють, фермери вирощують урожай на терасах, а традиційні свята відзначаються навіть у найскладніших умовах.
Ємен сьогодні — це країна, де глиняні вежі Сани все ще дивляться в небо, де на Сокотрі ростуть дерева, яких немає більше ніде на планеті, і де люди зберігають поезію, гостинність і смак справжньої кави, незважаючи на всі випробування. Її історія — це історія виживання, адаптації і глибокого зв’язку з землею, яка вже тисячоліття годує і надихає своїх мешканців.