Шайа Саїд Лабаф народився 11 червня 1986 року в Лос-Анджелесі. Його кар’єра стартувала з дитячих ролей у серіалах і фільмах, а справжній прорив стався завдяки блокбастерам на кшталт «Трансформерів». Сьогодні він — не просто актор, а сценарист, режисер короткого метру, автор перформансів і людина, чиє життя постійно балансує між творчим вибухом і публічними кризами.
Його шлях демонструє, як зірка, яка виросла на очах у мільйонів, може перетворитися на митця, що свідомо руйнує власний образ і шукає нові форми самовираження. У 40 років Лабаф залишається однією з найдискусійніших постатей Голлівуду: хтось бачить у ньому геніального бунтаря, хтось — жертву обставин і власних демонів. Факти його біографії говорять самі за себе.
Дитинство і перші кроки: цирковий клоун, травми та сцена
Батько Шайа — каджун, ветеран війни у В’єтнамі, професійний клоун Джеффрі Лабаф — страждав від героїнової залежності. Мати Шейна Саїде, єврейка за походженням, працювала візуальною художницею, дизайнеркою прикрас і танцівницею. Батьки розлучилися, коли сину було близько десяти років, головним чином через фінансові проблеми. Сім’я жила бідно в районі Ехо-Парк.
Дитинство Лабафа було сповнене протиріч. Він згадував батьків як «хіппі», які любили його, але й завдали глибоких ран. Батько іноді вчиняв жорстоко — зокрема, одного разу наставив пістолет на сина під час флешбеку війни. Мати пережила зґвалтування в їхньому домі, коли Шайа був поруч. Хлопець ріс, спостерігаючи за боротьбою батьків з залежностями та бідністю. Щоб впоратися з розлученням, він почав розігрувати сценки перед родичами, наслідуючи батька-клоуна.
У десять років Шайа вже виступав зі стендапом у клубі The Improv. Щоб знайти агента, він вдавав, що сам собі менеджер. Перші ролі з’явилися швидко: епізоди в «Секретних матеріалах», «Швидкій допомозі», телевізійні фільми. У 1998 році відбувся кінодебют у стрічці «Різдвяний шлях». Справжній прорив у телебаченні стався з роллю Луїса Стівенса в серіалі Disney Channel «Зажигай зі Стівенсами» (2000–2003). Енергійний, дотепний і трохи бунтівний підліток приніс Лабафу номінації на Young Artist Award та Денну премію «Еммі» 2003 року.
Серіал дав стабільний дохід і впізнаваність, але юний актор уже прагнув більшого. Він знімався в «Кладі» (2003) — пригодницькій стрічці, де зіграв Стенлі, одного з підлітків, які шукають скарб. Роль показала його здатність до драматичної глибини навіть у сімейному кіно.
Прорив у блокбастери: «Трансформери», «Індіана Джонс» та статус зірки
2007 рік став переломним. Лабаф знявся в «Параної» (Disturbia) — трилері, де зіграв підлітка під домашнім арештом, який підозрює сусіда в убивстві. Фільм зібрав солідну касу і показав: Лабаф може тримати увагу глядача в напрузі без спецефектів.
Але головним вибухом став «Трансформери» Майкла Бея. Роль Сема Уітвікі — звичайного підлітка, який випадково опиняється в центрі війни між роботами-автоботами та десептиконами — зробила Лабафа обличчям франшизи. Фільм заробив понад 700 мільйонів доларів по всьому світу. Сиквели 2009 та 2011 років закріпили статус. Паралельно він з’явився в «Індіані Джонсі та Королівстві кришталевого черепа» (2008) в ролі Матта Вільямса, сина Індіани.
Ці ролі принесли мільйонні гонорари, впізнаваність і тиск. Лабаф пізніше зізнавався, що блокбастери дали фінансову свободу, але водночас відчуття порожнечі. Він почав шукати ролі, де можна було б розкрити внутрішній світ, а не лише бігати між вибухами.
Метод, драма та «Милий хлопчик»: занурення в темряву
Після блокбастерів Лабаф свідомо пішов у незалежне кіно. У «Ярості» (Fury, 2014) він зіграв танкіста Другої світової війни. Підготовка була екстремальною: актор проводив час з ветеранами, вивчав техніку, занурювався в психологію солдата. Критики відзначали його сиру, виснажену гру.
У «Німфоманці» Ларса фон Трієра (2013) він зіграв одного з коханців Шарлотти Генсбур — роль невелика, але запам’ятовується своєю відвертістю. «Американська милашка» (2016) Андреа Арнольд показала його в ролі молодого чоловіка, який подорожує з групою підлітків Середнім Заходом.
Найособистішим проєктом став «Милий хлопчик» (Honey Boy, 2019). Лабаф написав сценарій під час реабілітації. У фільмі він зіграв роль свого батька — ексцентричного клоуна, який одночасно любить і травмує сина. Молодого Шайа зіграв Ноа Джуп. Стрічка стала терапевтичним актом: актор буквально пережив своє дитинство на екрані, щоб його відпустити. Фільм отримав схвальні відгуки за чесність і емоційну глибину.
Перформанси, режисура та вихід за межі кіно
З 2014 року Лабаф почав активно займатися перформансами у колаборації з художниками Лаурі Рьонккьо та Люком Тернером (LaBeouf, Rönkkö & Turner).
Після звинувачень у плагіаті художніх заяв він з’явився на прем’єрі «Німфоманки» в Берліні з паперовим пакетом на голові, на якому було написано «I am not famous anymore». Потім у галереї в Лос-Анджелесі провів проєкт #IAMSORRY: кілька днів сидів у маленькій кімнаті з пакетом на голові, мовчки плачучи. Відвідувачі могли заходити по одному, сідати навпроти та говорити все, що хочуть. На столі лежали предмети, пов’язані з темою вибачень. Лабаф пізніше сказав, що проєкт приніс йому відчуття турботи, попри сором і провину.
У 2015 році відбувся #ALLMYMOVIES — 72-годинний марафон, під час якого Лабаф у нью-йоркському кінотеатрі переглядав усі свої фільми поспіль у зворотному хронологічному порядку. Проєкт транслювали онлайн. Актор сміявся, кривився, іноді засинав. Це був публічний акт самоаналізу кар’єри та слави.
Інші роботи включали #HEWILLNOTDIVIDE.US (2017–2021) — довготривалий перформанс-протест, та проєкти, де він віддавав контроль над собою незнайомцям. Паралельно Лабаф зняв кілька короткометражок («Возлюбити ненависть», «Маньяк» з Kid Cudi та Cage) та музичні відео.
У 2018 році він заснував Slauson Rec — безкоштовну театральну лабораторію в Лос-Анджелесі, де проводив інтенсивні заняття з акторської майстерності. Колектив проіснував до 2020 року. У 2025 році вийшов документальний фільм «Slauson Rec», який показав як досягнення, так і суперечливі методи викладання Лабафа. Актор підтримав прем’єру на Каннському фестивалі, назвавши стрічку чесним поглядом на досвід.
Особисте життя: Міа Гот, донька та духовний пошук
Особисте життя Лабафа завжди було на виду. З 2012 року він перебував у стосунках з акторкою Міа Гот — з перервами, весіллям-обітницею 2016 року (не офіційним) та примиренням. У березні 2022 року в них народилася донька Ізабель. У 2025 році пара розійшлася, але продовжує співбатьківство.
У 2018–2019 роках Лабаф зустрічався з співачкою FKA Twigs. У грудні 2020 року вона подала позов, звинувачуючи його в сексуальному насильстві, фізичному та емоційному насильстві. Справа завершилася мировою угодою в липні 2025 року на нерозголошених умовах. Пізніше з’явилися повідомлення про нові юридичні дії з боку Twigs щодо виконання угоди про нерозголошення.
У 2022 році, після роботи над роллю Падре Піо, Лабаф прийняв католицьку віру. Він пройшов обряд конфірмації 31 грудня 2023 року. Мати Шайа померла від серцевої недостатності в серпні 2022 року. Актор підтримував обох батьків фінансово навіть у дорослому віці.
Скандали та правові наслідки: хроніка
Життя Лабафа супроводжували численні інциденти з законом, часто пов’язані з алкоголем, гнівом та наслідками травм.
- 2014: арешт у Нью-Йорку за хуліганство та переслідування, визнання провини, амбулаторне лікування алкоголізму.
- 2017: арешт у Саванні (Джорджія) за публічне сп’яніння та перешкоджання, умовний термін та терапія.
- 2020: звинувачення в побитті та дрібній крадіжці в Лос-Анджелесі, програма диверсії, звинувачення зняті.
- Лютий 2026: арешт у Новому Орлеані під час Марді-Гра за звинуваченням у побитті кількох чоловіків (удар кулаком та головою). За свідченнями, лунали гомофобні висловлювання. У червні 2026 року Лабаф визнав провину в мінорному злочині battery. Суд призначив два роки умовно, призупинений шестимісячний термін ув’язнення, програму лікування від алкоголю, роботу з гнівом та тренінг чутливості.
Багато з цих подій Лабаф пов’язував з особистою кризою, залежностями та наслідками травматичного дитинства. Він неодноразово проходив реабілітацію та терапію.
Сучасні проєкти: повернення на екрани
Після паузи Лабаф активно повертається. У 2024 році він знявся у «Мегалополісі» Френсіса Форда Копполи. У 2025 році вийшли «Salvable» (роль боксера) та «Henry Johnson» Девіда Мамета. Готується стрічка «God of the Rodeo» — кримінальний трилер про в’язницю на Півдні США.
Лабаф продовжує шукати ролі, де може поєднати інтенсивність гри з особистими темами. Його присутність у кіно залишається непередбачуваною і саме тому — цікавою.
Цікаві факти про Шайа Лабафа
– Ім’я «Шайа» з івриту перекладається як «дар Божий». – У 2015 році в рамках перформансу #ALLMYMOVIES актор 72 години поспіль переглядав усі свої фільми в нью-йоркському кінотеатрі — проєкт транслювали онлайн. – Лабаф пробіг Лос-Анджелеський марафон у 2010 році за 4 години 35 хвилин. – Після ролі Падре Піо він свідомо прийняв католицьку віру та пройшов обряд конфірмації наприкінці 2023 року. – У перформансі #IAMSORRY 2014 року Лабаф кілька днів сидів у галереї з паперовим пакетом на голові, мовчки плачучи перед відвідувачами. – Він написав сценарій «Милого хлопчика» під час реабілітації і зіграв у фільмі роль свого батька. – Slauson Rec — безкоштовна театральна лабораторія, яку Лабаф заснував у 2018 році, пропонувала інтенсивні заняття акторською майстерністю для всіх охочих.
Шайа Лабаф не вписується в звичні рамки голлівудської зірки. Він то руйнує власну кар’єру скандалами, то створює глибокі, особисті твори, які змушують говорити про травму, славу та відповідальність. Його історія — це не просто біографія актора. Це розповідь про людину, яка постійно балансує на межі саморуйнування та творчого відродження, і саме це робить її такою притягальною для тих, хто цікавиться не лише фільмами, а й тим, що стоїть за ними.