Хоакін Фенікс знову занурює глядача в похмурі лабіринти свідомості Артура Флека. Цього разу він не самотній. Поруч — жінка, яка дивиться на нього так, ніби вже знає всі його найтемніші кути. «Джокер 2: Безумство на двох» (оригінальна назва Joker: Folie à Deux) — це не просто продовження історії 2019 року. Це радикальний поворот у бік джукбокс-мюзиклу, courtroom-драми та психологічного трилера одночасно. Фільм Тодда Філліпса вийшов у прокат восени 2024 року й одразу ж викликав полярні реакції: від захоплення сміливістю задуму до розчарування тих, хто очікував темнішого й жорсткішого сиквелу.
У перші тижні стрічка зібрала в світі близько 207,5 мільйона доларів при бюджеті 190–200 мільйонів. Для порівняння: перша частина перевищила мільярд. Рейтинг на Rotten Tomatoes зупинився на позначці 31 %, Metacritic — 46 балів зі 100, а CinemaScore від глядачів першого дня — рідкісна для комікс-фільмів «D». IMDb фіксує 5,2 з 10. Фільм отримав сім номінацій на «Золоту малину», зокрема за «найгірший сиквел» і «найгірший екранний дует». Водночас візуальна естетика, гра Фенікса та несподіване використання музики залишили по собі сильне післясмак у тих, хто готовий дивитися глибше за поверхневі очікування.
Від тріумфу 2019-го до ризикованого задуму 2024-го
Перший «Джокер» став явищем. Оскар для Фенікса, більше мільярда в прокаті, найкасовіший R-rated фільм в історії. Warner Bros. побачили в цьому не просто успіх, а можливість розширити DC Black — лінію більш експериментальних, дорослих історій поза основним всесвітом. Філліпс і Фенікс отримали значно більшу свободу та бюджет. Сценарій, написаний у співавторстві зі Скоттом Сілвером, вирішили зробити «ризикованим і небезпечним».
Назва Folie à Deux — це не просто красиве французьке словосполучення. У психології так називають рідкісний синдром спільного психозу, коли два близькі люди розділяють одні й ті самі маячні ідеї. У фільмі цей термін стає центральним дзеркалом: Артур і його нова знайома Лі (Леді Гага) створюють власну реальність, де музика, кохання й бунт переплітаються в одне. Філліпс неодноразово підкреслював, що хотів показати не «Джокера як короля злочинного світу», а людину, яка намагається зрозуміти, ким вона стала в очах інших.
Хоакін Фенікс і Леді Гага: хімія, що тримає на межі
Фенікс повертається до ролі, яка принесла йому Оскар, з тією ж фізичною віддачею й емоційною голістю. Його Артур — це вже не просто пригнічений комік. Це людина, яка втомилася бути символом. Погляд, постава, тремтіння голосу — усе працює на відчуття постійного внутрішнього розриву. Фенікс грає так, ніби кожна сцена — це останній шанс Артура залишитися собою, а не тією маскою, яку йому нав’язали.
Леді Гага в ролі Лі Квінзел (персонажа, натхненного Харлі Квінн, але суттєво переосмисленого) стала одним із найсміливіших кастингів року. Вона не копіює класичну Харлі з коміксів і мультфільмів. Її Лі — доросла, цинічна, з травмою й одночасно з майже релігійним обожнюванням Артура. Гага привносить у роль вокальну потужність і сценічну харизму, але водночас грає жінку, яка сама створює ілюзію кохання. Їхній дует — це не традиційна романтична лінія. Це два поранені люди, які знаходять один в одному дзеркало, здатне як зцілювати, так і руйнувати.
Музика як тріщина в реальності
Найбільш суперечливий елемент фільму — його музична природа. Це джукбокс-мюзикл: замість оригінальних пісень використані відомі стандарти американської пісенної спадщини. «For Once in My Life», «Bewitched», «That’s Entertainment», «When You’re Smiling», «To Love Somebody» звучать у moments, коли емоції Артура переповнюють його настільки, що звичайна мова вже не здатна передати внутрішній стан.
Філліпс і композиторка Хільдур Ґуднадоттір (повернулася з першої частини) зробили свідомий вибір: співати персонажі намагаються «по-людськи», з тріщинами й недосконалостями. Це не голлівудський мюзикл з ідеальними голосами. Це спроба показати, як музика народжується всередині людини, яка весь час змушена грати роль. Музичні номери часто виникають раптово — серед сірих коридорів Аркхема чи в залі суду — і саме в ці моменти реальність ніби дає тріщину. Для одних глядачів це стало одкровенням, для інших — чужорідним елементом, який «зіпсував» атмосферу першої частини.
Теми, що залишаються під шкірою
«Джокер 2» — це фільм про ідентичність і про те, як суспільство конструює лиходіїв. Артур постійно стикається з тим, що люди бачать у ньому не людину, а образ — Джокера. Він намагається відмовитися від цієї ролі, і саме ця спроба стає найболючішою частиною історії. Фільм ставить незручне питання: що відбувається з персонажем, коли його власні шанувальники вимагають від нього більшого хаосу, ніж він сам готовий дати?
Тема folie à deux розкривається не лише через стосунки Артура й Лі. Вона стосується й стосунків між фільмом та аудиторією. Багато глядачів прийшли по продовження катарсису першої частини — по ще більше бунту й темряви. Натомість отримали історію про людину, яка втомилася бути символом. Цей конфлікт очікувань і реальності стає одним із найсильніших підтекстів стрічки.
Особливо гостро це відчувається в courtroom-сценах, де Артур змушений захищати не лише себе, а й своє право залишатися звичайною людиною, а не картонним лиходієм з газетних заголовків.
Бокс-офіс і реакція: цифри, які здивували навіть Голлівуд
Прогнози перед релізом були оптимістичними — очікували 55–70 мільйонів доларів тільки за перші вихідні в США. Реальність виявилася жорсткішою: 37,7 мільйона. Другий вікенд обвалився на 81 %. Фільм завершив прокат з результатом, який студія оцінила як чистий збиток близько 144 мільйонів доларів (за даними Deadline Hollywood станом на квітень 2025 року).
Причини провалу в прокаті аналітики називають різні: від невідповідності жанру очікуванням фанатів до того, що маркетинг акцентував увагу на «темному сиквелі», а не на музичному експерименті. Водночас візуальна якість, костюми та робота оператора отримали визнання навіть у негативних рецензіях.
| Аспект | «Джокер» (2019) | «Джокер 2» (2024) |
|---|---|---|
| Бюджет | близько 55–65 млн дол. | 190–200 млн дол. |
| Світові збори | понад 1 млрд дол. | 207,5 млн дол. |
| Rotten Tomatoes | 68 % | 31 % |
| IMDb | 8,4 | 5,2 |
| CinemaScore | B+ | D |
| Жанр | психологічна драма | джукбокс-мюзикл + драма |
Дані зібрано з Box Office Mojo та Rotten Tomatoes (станом на початок 2025 року).
Цікаві факти
- Фільм відкривається анімаційною короткометражкою «Me and My Shadow», де тінь Джокера буквально відокремлюється від нього, а голосом тіні став Нік Кейв.
- Леді Гага випустила супровідний альбом Harlequin — окремий проєкт, натхненний її персонажем.
- Частину зйомок проводили в реальній колишній психіатричній лікарні в Нью-Джерсі, яка слугувала одним із прототипів Аркхема.
- Комбінований гонорар Фенікса, Гаги та Філліпса перевищив 52 мільйони доларів — одна з причин зростання бюджету.
- Після відходу Крістофера Нолана з Warner Bros. зняли давнє обмеження на використання «посмішки Глазго» в образах Джокера.
- У фільмі звучить одна оригінальна пісня — «Folie à Deux», написана та виконана Леді Гагою.
- Багато музичних номерів знімали «наживо» з фортепіано за кадром, щоб зберегти сиру, недосконалу емоцію.
Що залишається після перегляду
«Джокер 2» — це не фільм, який легко класифікувати. Він розчаровує тих, хто прийшов по продовження першої частини в тому ж ключі. Водночас він пропонує щось рідкісне для сучасного блокбастера: чесну спробу розібрати власний міф. Артур Флек тут не стає більшим лиходієм. Він намагається перестати бути ним. І саме в цій спробі фільм знаходить свою найгострішу правду.
Для просунутих глядачів стрічка стає майданчиком для роздумів про природу фанатської культури, про те, як мистецтво створює монстрів і що відбувається, коли монстр відмовляється грати за правилами. Для тих, хто дивиться вперше, — це історія про самотність, пошук зв’язку та ціну, яку доводиться платити за право бути собою в світі, що вимагає лише образів.
Фільм не дає простих відповідей. Він залишає після себе відчуття тривоги й водночас — тихої поваги до акторів, які наважилися піти проти очікувань. У 2026 році, коли емоції вляглися, «Безумство на двох» все частіше згадують не як провал, а як один із найамбітніших експериментів у франшизному кіно останніх років. І можливо, саме в цьому — його справжня перемога.